Випишіть зі «Словаря української мови» Б. Грінченка, та «Тлумачного словника української мови» словникові статті зі словами марити, іти, скроня, чемний, питомий. У чому полягає різниця?
Сенс буття людини за всіх часів становив чи не найвищу життєву цінність. Усвідомлення самого себе неминуче скеровує особистість на пошук природовідповідних внутрішній «Я-концепції» інтенціальних смислів (англ. «intention» – ідея, устремління, мета, намір, замисел). Переживання осмисленості власного буття визначає вектор становлення особистості й самовиявлення. Етика як філософська дисципліна використовує поняття «сенс життя» як суб’єктивну категорію моральної свідомості й пропонує багато варіантів: гедоністичний, конформістський, альтруїстичний, соціально-творчий, соціально-демографічний, лідерський, престижний, ігровий, релігійний тощо. Сучасні молоді люди можуть визначати власний сенс життя на свій вибір.
Сенс буття людини за всіх часів становив чи не найвищу життєву цінність. Усвідомлення самого себе неминуче скеровує особистість на пошук природовідповідних внутрішній «Я-концепції» інтенціальних смислів (англ. «intention» – ідея, устремління, мета, намір, замисел). Переживання осмисленості власного буття визначає вектор становлення особистості й самовиявлення. Етика як філософська дисципліна використовує поняття «сенс життя» як суб’єктивну категорію моральної свідомості й пропонує багато варіантів: гедоністичний, конформістський, альтруїстичний, соціально-творчий, соціально-демографічний, лідерський, престижний, ігровий, релігійний тощо. Сучасні молоді люди можуть визначати власний сенс життя на свій вибір.
Досягти успіху бажають усі.
1. Влітку, в спраглому небі гойдається вітер одвічних лип (О. Гаран).
2. Тут двоє матерів, твоя і Божа. Хай нас на шлюб вони благословлять (Л. Костенко).
3. На тім боці затоки, під самим городом, юрмилося на льоду багато люду (П. Загребельний).
4. Живуть там, довкола маминої і батькової хати, вітри і птахи, і сонце, і земля твоя, і твій рід, і твої перші кроки (О. Сизоненко).
5 І жаль мені, малому, стало. Того сірому-сироту (Т. Шевченко).
6. А в верхів'ях, по шовкових струнах, дзвеніла тепло-лагідна й поважно-сувора музика, як молитва храму лісовому... (М. Івченко).
Відокремлення — це смислове та інтонаційне виділення членів речення для посилення їхнього значення.
В усному мовленні відокремлені члени речення виділяються інтонацією, а на письмі - комами (деколи - тире).