Випишіть із тексту антоніми. установіть, це похідні чи непохідні слова. ми, сучасники, маємо в особі павла загребельного видатного майстра українського слова, маємо письменника, чия багатогранна, навдивовижу розмаїта, пристрасна творчість вивела його в ряд тих літераторів, які примножують славу української літератури на світовій арені.
чому ж він обрав саме художнє слово? чому обрав саме його, знаючи, що немає праці більш виснажливої, ризикованої, а іноді й просто невдячної?
зрештою, поміркуйте самі: учений приходить у науку тоді, коли вже певна ділянка її вивчена, відвойована в небуття, він лише продовжує пошук на одному етапі. імовірність успіху тут більш реальна й очевидна. інша справа творчість. хоч у літературі вже були о. пушкін, т. шевченко, л. толстой, о. достоєвський, леся українка – та це лише ускладнює завдання письменника, а не спрощує його. як це не парадоксально, а кожен літератор усе мусить починати спочатку. невдалий дослід у лабораторії вченого просто кане в небуття, а поганий роман жорстоко відкидає літературу назад, і невдача письменника завжди привселюдна.
хто-хто, а загребельний з його рідкісним умінням самокритично дивитися на свою творчість знав цей жорстокий норов письменницького ремесла, знав, що в літературу треба йти тільки тоді, коли певен, що не станеш у ній сірим поденником, коли вистачить у тобі мужності беззастережно віддати їй свої дні і ночі, знаючи, що вона безжально черпатиме з тебе снагу, силу й здоров’я, іноді нічого не затомість (в.яворівський).
р. тридцяти( тьох) восьми( висьмох)
д. тридцяти( тьом) восьми( висьмом)
з. тридцять( тьох) висим( ( висьмох)
о. тридцятьма( тьома) висьмома
м. на тридцяти( тьох) восьми( висьмох)
н.двисти сорок три
р.двохсот сорока трьох
д.двомстам сорока трьом
з. двисти сорок три трьох
о. двомастами сорока трьома
м. на двохстах сорока трьох
н.тисяча сто шистдесят сим
р. тисячи ста ШИСт десяти( тьох) семи( симох)
д. тисячи ста ШИСт десяти( тьом) семи( симом)
з. тисячу сто шистдесят( тьох) сим( симох)
о. тисячею ста шистдесятьма( тьома) симома
м. на тисячи ШИСт десяти( тьох) семи( симох)
І хочеться знати, куди падає сонце, кортить дійти рівним степом до краю землі й заглянути в прірву, де вже чимало назбиралося погаслих сонць.. - Речення розповідне, неокличне, складне, складається з двох складнопідрядних речень, зв"язаних безпослучниковим зв"язком.
Перше речення: І хочеться знати, куди падає сонце - складнопідрядне,
основна частина - односкладне речення, присудок хочеться, підрядна частина підмет сонце, присудок падає.
Друге речення: кортить дійти рівним степом до краю землі й заглянути в прірву, де вже чимало назбиралося погаслих сонць. Обидві частини - односкладні речення, мають лише присудки: кортить дійти, заглянути, назбиралося.
І (сполучник) хочеться (дієслово, присудок) знати (дієслово, присудок), куди (сполучник) падає (дієслово, присудок) сонце (іменник, підмет), кортить (дієслово, присудок) дійти (дієслово, присудок) рівним (прикметник, означення) степом (іменник, додаток) до краю (іменник, обставина) землі (іменник, додаток) й заглянути (дієслово, присудок) в прірву (іменник, обставина), де вже чимало (прислівник, обставина) назбиралося (дієслово, присудок) погаслих (прикметник, означення) сонць (іменник, додаток).