Випишіть з тексту безсполучникові складні речення.
«Все про козаків» – унікальний мультиплікаційний продукт, створений Володимиром Дахно та Едуардом Киричем. Цей мультсеріал має своїх прихильників не тільки в Україні, але й за кордоном, не тільки малеча не може відірватися від телеекранів, коли йдуть козаки, але й дорослі з радістю стежать за пригодами героїв.
Першу серію майбутнього мультсеріалу глядачі побачили у 1967 році, це був мультфільм під назвою «Як козаки куліш варили». Для створення цього сюжету взяли за основу роман Олександра Дюма «Три мушкетери», намалювавши відважного малого, високого хитруна і найдобродушнішого велетня, та назвали їх Око, Грай і Тур. Навіть назву мультфільму спочатку планували за аналогією – «Три запорожці», але вирішивши, що це банально, обрали для першої серії саме таку остаточну назву, яку ми всі добре знаємо.
Головні герої абсолютно різні як зовні, так і за темпераментом. Безжурний, сміхотливий і сміливий Око, розумний, хитруватий і швидкий Грай, великий, але сором'язливий і ранимий Тур відвідують різні місця, де мають справу з різними людьми інших епох, країн і національностей, серед них є навіть інопланетяни та грецькі боги.
Популярність мультсеріалу поширилася на Італію, Швейцарію, Швецію, Болгарію, Румунію та Іран. Особливо в Ірані мультфільм здобув колосального успіху та популярності.
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
Сьогодні вночі випав перший сніг. Я була безмежно рада цьму прекрасному видовищу. Але коли я встала і вибігла на вулицю він майже весь розтанув і де-де виступали купки снігу. І я на радощах почала ліпити сніговика. Побачивши це мама почала сваритися на мене . Хоча вона добре знала це відчуття,коли ти в захваті ,тебе переповнюють емоції, ти не можеш всидіти на місці. Я стрімголов побігла тепліше одягнутися, але через 10 хвилин я побачила ці сумні, нудні, зовсім не цікаві калюжі. Згодом виявилося ,що тільки я бачила цей сніг. Мені так сумно що це все було протягом короткого часу. Але я ніколи не забуду ці відчуття.