Випишіть із тексту дієприслівники. наведіть до них спільнокореневі дієприкметники. поясніть їхній б утворення.
ми, сучасники, маємо в особі павла загребельного видатного майстра українського слова, маємо письменника, чия багатогранна, навдивовижу розмаїта, пристрасна творчість вивела його в ряд тих літераторів, які примножують славу української літератури на світовій арені.
чому ж він обрав саме художнє слово? чому обрав саме його, знаючи, що немає праці більш виснажливої, ризикованої, а іноді й просто невдячної?
зрештою, поміркуйте самі: учений приходить у науку тоді, коли вже певна ділянка її вивчена, відвойована в небуття, він лише продовжує пошук на одному етапі. імовірність успіху тут більш реальна й очевидна. інша справа творчість. хоч у літературі вже були о. пушкін, т. шевченко, л. толстой, о. достоєвський, леся українка – та це лише ускладнює завдання письменника, а не спрощує його. як це не парадоксально, а кожен літератор усе мусить починати спочатку. невдалий дослід у лабораторії вченого просто кане в небуття, а поганий роман жорстоко відкидає літературу назад, і невдача письменника завжди привселюдна.
хто-хто, а загребельний з його рідкісним умінням самокритично дивитися на свою творчість знав цей жорстокий норов письменницького ремесла, знав, що в літературу треба йти тільки тоді, коли певен, що не станеш у ній сірим поденником, коли вистачить у тобі мужності беззастережно віддати їй свої дні і ночі, знаючи, що вона безжально черпатиме з тебе снагу, силу й здоров’я, іноді нічого не затомість (в.яворівський).
-Привіт, я чула ти потрапив у халепу?
-Так, слава Богу що все добре.
-Як тобі вдалося визволитися з пожежі?
-Взалі мені було дуже страшно, я не знав куди дітися, навколо метушились інші люди. Хтось кричав, хтось плакав та благав на до .
Але я зібрав уст свою мужність у кулак Богові.
Та сказав іншим не панікувати, та сказав взяти якусь хустку та прикрити ніс. Потім я побачив куди виходить дим, та повів людей до виходу.
Слава богу що там нас уже чекали пожежники, та вивели всіх до безпечного місця.Головне залишатися людиною та вірити в Бога.
Я зрозуміла, що просто не маю права вибрати одну квітку, тому розповім про декілька улюблених. Почну, мабуть, з ромашки. У мене вона завжди асоціювалася з нареченою. Навіть не знаю чому, може, тому, що всі дівчата ворожать по її пелюстках про кохання.
Вона здається такою тендітною, але насправді може рости на луках і довго чекати появи дощику. Квітка ромашки має жовту серединку і білі пелюстки. Дуже красиво виглядає вінок з ромашок.
Ще одна квітка, який мені подобається – це троянда. Кажуть, що саме вона є королевою всіх кольорів. Троянда має різноманітні забарвлення квітки і колючі шипи. Квіти великі і пишні. Такий квітка часто чоловіки дарують своїм коханим, адже вони часто символізують любов і прихильність. Троянди завжди висаджують біля своїх будинків, адже вони дуже прикрашають садибу, а аромат розноситься по всій окрузі. Дуже гарно дивитися на бутон троянди, коли в ньому рано вранці збирається роса. Крапелька така прозора, а троянда здається ще ароматніший. Своєю красою вона приваблює багатьох комах: метеликів, бджіл, всяких мошок. Але часто її з'їдають різні шкідники квітів. Мої батьки дуже доглядають за трояндами, у нас у дворі їх тридцять кущів різних кольорів.