Випишіть із тексту фразеологізми. поясніть їх значення. з горем-бідою доплентались ми з тещею на станцію. до поїзда ще гай-гай, а людей на пероні – мов маку.
знаходжу вільне місце, кличу тещу. де там! одвірки плечем підпирає і вдає, що ми незнайомі.
а мені добре. п`ю співучу, на весняних вітрах настояну селянську говірку. незчувся, коли й дзвінок на переїзді
протискуюсь у вагон, знаходжу місце біля вікна й заплющую очі. тепер ні про що не думати, а лише слухати, слухати.
ой, людоньки, ще море ждати до того
кумо, а я що кажу? не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий – бо
ой, а де теща? забилася в куток натомленою
поїзд хитнуло, і натовп, зойкнувши в одні груди, кинувся до дверей.
– го-го-го! – ні з сього ні з того пробую голос. це таким чином у поважному викладачеві музичної школи прокидається селянський син. зараз він, плюнувши на свій замшевий “суперлюкс”, білі манжети й вишукану літературну вимову, буде завзято торгуватися й шукати в кабанчиках ґандж.
– тітко, га, тітко! чого ви правите, як за дурного хату? та у вашого товару очі споловілі йому од сили сорок рублів ціна. а як ви такі вперті, набавлю червінця – і по
теща за полу несамовито смикає:
– ти на на хвостики дивись! шилом хвостики! – і знову пірнула в базаровий клекіт.
ледве знайшов її, у самому кінці аж підвискує, так боїться прогадати:
– де це таке видано, щоб за порося та вісімдесят карбованців! побійся бога,
і порішили вони збавити по трояку за порося.
усякі гроші – хороші, – кажу тещі. – і такі на вулиці не
а один з кабанчиків тим часом, нанюхавши дірку в нашому лантусі, ловко піддів її п'ятаком і
улюлюкає базар звідусіль, руки наставляє. а воно, бісова кров, поміж тими руками: круть-верть, круть-
насилу зловили капосного кабанчика. дірку од черевика зав'язав і лантух на плечі.
- ходімо!
Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!