Тернистим і нелегким був шлях Марії Заньковецької, української актриси, на сцену. Дуже вразлива від природи, наділена глибоким даром співпереживання, вона постійно шукала можливість висловити думки і почуття, які сповнювали її. Майбутня актриса з юних літ виступала в любительських спектаклях і концертах.
“Я кохалася в мистецтві, любов до сцени стала моїм життям,” – зізнавалася Заньковецька вже пізніше. Геніально обдарована сценічно, вокально й пластично, вона сорок років владарювала на сцені, сіяла захват, хвилювала уми. Усе працювало в неї на образ: міміка блідавого обличчя, погляд очей, промовисті жести рук.
Марія Костянтинівна створила цілу плеяду хвилюючих образів, показала тяжкі страждання жінок, бідних і знедолених. Одночасно вона підкреслювала їх духовну красу, життєстійкість, оптимізм, прагнення до знань, до щастя. Героїні Заньковецької не тільки сумують над своєю долею, а й протестують, гнівно викривають соціальну несправедливість.
1. Що за казна-що: шість ніг, дві голови, один хвіст, чотири ока, два носи.(Вершник на коні) 2. Щось без леза та без зуба Розтина міцного дуба. (Блискавка) 3. Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним – не знаю за ким, бо пішов туди – не знаю куди.( Вітер) 4. Щось літало та й у воду впало; води не сколотило, а й само не полетіло.(Пір’їна) 5. Якби не було його, не сказав би нічого.(Язик) 6. Ніщо не летіло, Ніщо не злякало, А вся затремтіла, А вся задрижала. (Осика) 7. Лежить колода серед города, ніхто її не зачіпає. (Межа) 8. Ні се, ні те, а кожному треба; і кожний має, та ніхто не вгадає. (Ім'я) 9. Ніхто його не бачив, а чути - усяк чув. (Пташине молоко) 10. Ніхто ні в кого його не бачив, А в кожного є. (Ім'я)
“Я кохалася в мистецтві, любов до сцени стала моїм життям,” – зізнавалася Заньковецька вже пізніше. Геніально обдарована сценічно, вокально й пластично, вона сорок років владарювала на сцені, сіяла захват, хвилювала уми. Усе працювало в неї на образ: міміка блідавого обличчя, погляд очей, промовисті жести рук.
Марія Костянтинівна створила цілу плеяду хвилюючих образів, показала тяжкі страждання жінок, бідних і знедолених. Одночасно вона підкреслювала їх духовну красу, життєстійкість, оптимізм, прагнення до знань, до щастя. Героїні Заньковецької не тільки сумують над своєю долею, а й протестують, гнівно викривають соціальну несправедливість.
2. Щось без леза та без зуба
Розтина міцного дуба. (Блискавка)
3. Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним – не знаю за ким, бо пішов туди – не знаю куди.( Вітер)
4. Щось літало та й у воду впало; води не сколотило, а й само не полетіло.(Пір’їна)
5. Якби не було його, не сказав би нічого.(Язик)
6. Ніщо не летіло,
Ніщо не злякало,
А вся затремтіла,
А вся задрижала.
(Осика)
7. Лежить колода серед города, ніхто її не зачіпає.
(Межа)
8. Ні се, ні те, а кожному треба; і кожний має, та ніхто не вгадає. (Ім'я)
9. Ніхто його не бачив, а чути - усяк чув.
(Пташине молоко)
10. Ніхто ні в кого його не бачив, А в кожного є.
(Ім'я)