Випиши займенники. Визнач їх рід, число,
відмінок.

1) Я з тої дивної країни, що має бозна-скільки літ, країни сонця — України,
яка дивує й досі світ. (О. Довгий) 2) Дехто в метушні і не помітив, що не
та пора і ми не ті. (Б. Олійник) 3) У неділю на вигоні дівчата гуляли,
жартували з парубками, деякі співали… (Т. Шевченко) 4) Усяк до чого-
небудь вдався. (Л. Глібов) 5) Є щось святе в словах «мій рідний край».
(Л. Забашта) 6) Це все було в якійсь країні, але не знаю я, в якій.
(М. Рильський) 7) Ми весь час стоїмо на грані невідомих шляхів
майбутніх. (О. Теліга) 8) Любим нашу рідну мову і не зрадимо її. (Г. Бідняк)

Щоб людина могла нормально працювати і піклуватися про близьких, вона повинна добре харчуватися. А дуже часто їсти доводиться не вдома. На цей випадок існують численні столові і кафе, в яких їжу готують люди з професією кухар-кондитер. Такі професіонали працюють і у великих організаціях, і в армії, і в дитячих садах. Завдання кухаря в тому, щоб з сирих продуктів приготувати смачне і ситне блюдо.
 Люди в середньому їдять три рази в день - це забезпечує стабільний попит на послуги цих професіоналів. Якщо своїми смачними стравами чи кондитерськими виробами кухар догодив клієнтам, то він може розраховувати на вдячність і повторний візит цих відвідувачів через деякий час. З відкриваються підприємств значний сегмент складають підприємства громадського харчування і ресторани, а значить хороший фахівець без роботи не залишиться. Менi дуже подобається готувати і я можу бути впевненим , що не залишуся без роботи. Адже попит на досвiдчених кухарiв дуже великий.

Моя родина пишається нашим фруктовим садом. Його садили кілька поколінь нашого роду. Сад упритул підступає до будинку — теж дуже старого. У вікна заглядають вишневі дерева. Можна дотягтися рукою з вікна і нарвати жменьку вишень. В інше вікно скребеться яблунька. Є в нашому саду грушеві, абрикосові, сливові дерева. Коли вони цвітуть, у кімнату ллється не тільки аромат, але й світло. У саду привілля бджолам, метеликам, не кажучи вже про птахів.

У нашому саду вже давно оселилися шпаки. Шпаківні для цих співучих перелітних птахів робив мій дід, коли сам був не набагато старший мене. Вони потемніли від дощів і часу й постаріли. От і вирішили ми з батьком зробити нові шпаківні. Кілька днів стругали, пиляли, збивали дощечки. Вийшли ладні житла для шпаків. Квапилися закріпити їх на дереві до прильоту птахів. Старі шпаківні зняли й поклали в сараї. Йшли дні, у сусідських шпаківнях уже щосили господарювали пернаті, а наші пустували. "Напевно, ми щось не так зробили", — міркували ми з батьком. Я часто виходив у сад і з надією дивився на шпаківню. Одного разу якийсь шпак присів неподалік від будиночка на гілці. Здається, до нього от-от прилетить подруга, і вони займуть житло, що пустує. Однак шпак посидів і полетів хтозна-куди. "А що коли ми повернемо на місце старі шпаківні?" — звернувся я до тата. Він погодився зі мною. І незабаром у цих шпаківнях закипіло життя: там щосили господарювали шпаки. Нові будиночки теж залитися. Ми вже не чекали, що в них хтось оселиться. Одного разу я випадково кинув погляд на нову шпаківню і зупинився як укопаний: відтіля доносилися голоси шпаків! Вони то вилітали зі свого житла, то поверталися.

Я підійшов до яблуні, де був прикріплений ще один новий пташиний будиночок. Виявилося, що і він став заселений. От чудеса! Я поспішив з радісною звісткою додому. А в обід ми накрили просто в саду стіл і влаштували маленьке сімейне свято на честь прильоту шпаків.

Объяснение:

якщо щось не підходить зміниш