виправте лексичних помилки у вживанні присливникові і запишіть правильний варианти вечером, в кінці кінців ,нерішучу,висотою,в останній час,всеціло,знизу до верху,попутно зазначила .​

 Не слід казати: «тітонько», «дядьку» до незнайомих людей. У звертанні до знайомих треба до слів «тітка», «дядько» додавати ім`я: «тітко Ніно!». Звертання «тьотя», «дядя» - не по-українському. Неприпустимо звертатись до однолітків на прізвиська: «Гей ти, вороно!» або «Колька» замість «Колю».До старших за віком обов`язково звертайся на «Ви». Якщо вдома прийнято звертатись до батьків, до дідуся, бабусі на «Ти», то можна дотримуватись цієї форми, але  традиційним в Україні у звертанні до батьків є форма "Ви"

Людина змалечку оповита тонким павутинням духовного світу. Ще не навчившись ходити, вона чує свою першу пісню - материнську колискову, потім намагаючись несвідомо її відтворити. Вона заслуховується казками і згодом тягнеться до книги сама. Духовність закладається в нас з найперших днів, зростаючи вежею на спорудженому фундаменті.

Кожна людина може знайти в собі ту схованку. Недаремно ж у нас, дітей кам'яних джунглів, уривається дихання перед мальовничими рідними пейзажами, недаремно якийсь заклопотаний бізнесмен зі, здавалося б, зачерствілою душею, зупиняється біля вуличного скрипаля і, розчулившись, кидає монету до пошарпаного капелюха на землі, недаремно спіткається погляд зголоднілого бідного студента на черговій книзі. Звісно, однією духовною поживою сит не будеш, проте душа раз у раз потребує свого: краси, сенсу, емоцій.  

Кожна прочитана книга, кожна заслухана до дір пісня, кожний малюнок, над яким працюєш нишком - все це джерела духовності, повні кришталево-чистого, студеного натхнення. Того, без чого можна не жити, а лише існувати.