Виправте помилки. 1. Рядки з поезії Івана Франка: «Лиш боротись - значить жить», «Книги - морська глибина», «Якби ти знав, як много важить слово», давно вже стали афоризмами. Г. Козачук.
2. Борис Олійник пише: Олесь Гончар як письменник виріс на рахманному чорноземі доброї української реалістичної школи.
3. Олесь Гончар пише, що Леся Українка: «Поряд із Шевченком, Франком, Панасом Мирним, Коцюбинським... наполегливо розвивала й зміцнювала нашу сучасну літературну мову...».
Через високії ліси
Ясним соколом перелини,
Через бистрії ріки
Білим лебедоньком перепливи,
Через великії города
Сивим голубоньком перелини,
Мов моє серце тугу розважає.
"Маруся Богуславка"
У святую неділеньку рано-пораненьку
То не сива зозуля кувала
Не дрібна птиця щебетала
Та все синів годувала,
Та у найми не пускала,
Чужим людям на поталу не давала
І на стираніє ручок не подавала...
...«Ой та іди ж ти,
Вдове старая,
Куди-небудь проживати
Будуть пить-гуляти,
То тут тобі спокою не буде;
Бо будуть у синіх каптанах.
У китаєвих штанях,
А ти будеш у сірім ряжин...
...Гей, то іде чужая-чужинина,
Молодая челядина...
Чи любиш ти читати книжки
Так, я люблю читати книжки. Чому? Для мене книжка - ще джерело інформації. Читання приносить мені задоволення. Я вважаю, що не буває не цікавих книжок, просто не завжди читач готовий до отримання тієї інформації, яка міститься в тій чи іншій книжці. Що до мене, я люблю читати книжки про Велику Вітчизняну війну, але разом з тим, мені подобаються твори Миколи Трублаїні і Олександра Пушкіна. Читаючи книжку, я занурююсь у вирій подій, переживаю, страждаю, знаходжу та кохаю разом з головним героєм. Інколи, після того, як книжка прочитана, я намагаюсь побудувати свою сюжетну лінію. Я замислююся над вчинками героїв і думаю, як би я вчинив на їх місці.