Виправте помилки у тексті Що мене робить щасливою?
Насправді, мені дуже важко відповісти на це питання. Але подумавши, я зрозуміла, що мабуть для мене моє особисте щастя полягає в щасті інших людей. Мені дуже приємно коли мене оточує позитив, а ще приємніше – коли цю атмосферу створюю саме я. Бути підтримкою для близьких, дарувати посмішки та відчуття легкості, все це я вважаю своєю життєвою місією. Мені подобається коли поруч зі мною людям комфортно та вони мені довіряють. Також, майже всюди я є душею компанії, разом зі мною скрізь панує гарний настрій та сміх.
Ще я обожнюю коли мене люблять. Мабуть, це до вподоби кожному, але це по-справжньому окрилює. Розуміти що ти потрібен, напевно одне з найкращих в світі почуттів. Я вважаю, що в мене є все в житті що робить мене щасливою людиною. Здається, я можу бути ще щаслившею ніж зараз, але мене повністю влаштовуює все що в мене є на даному етапі мого психологічного зросту.

Тернистим і нелегким був шлях Марії Заньковецької, української актриси, на сцену. Дуже вразлива від природи, наділена глибоким даром співпереживання, вона постійно шукала можливість висловити думки і почуття, які сповнювали її. Майбутня актриса з юних літ виступала в любительських спектаклях і концертах.

“Я кохалася в мистецтві, любов до сцени стала моїм життям,” – зізнавалася Заньковецька вже пізніше. Геніально обдарована сценічно, вокально й пластично, вона сорок років владарювала на сцені, сіяла захват, хвилювала уми. Усе працювало в неї на образ: міміка блідавого обличчя, погляд очей, промовисті жести рук.

Марія Костянтинівна створила цілу плеяду хвилюючих образів, показала тяжкі страждання жінок, бідних і знедолених. Одночасно вона підкреслювала їх духовну красу, життєстійкість, оптимізм, прагнення до знань, до щастя. Героїні Заньковецької не тільки сумують над своєю долею, а й протестують, гнівно викривають соціальну несправедливість.

Історія людства нараховує багато тисячоліть. І вже багато тисячоліть тому було складено перші правила поведінки людини серед інших людей. Це було зроблено для того, щоб кожен почувався зручно, нікого не боявся й міг сподіватися на захист. Звичайно, ці вимоги стосувалися абсолютно кожної людини. Змінювалися часи, дещо змінювалася сама людина, але завжди й усюди її супроводжували правила поведінки, які ще звуться етикою.Здається, правильно поводитися дуже просто: треба лише додержуватися декількох загальноприйнятих правил. Але існує один секрет: жодне з цих правил не діє, аж поки людина не навчиться поважати сама себе. Що це означає?Людина, яка навчилася поважати саму себе, ніколи не образить слабшого або молодшого, ніколи не буде хизуватися своєю силою або красою. Таким чином, з поваги людини до самої себе народжується повага до оточуючих людей. Коли ж у суспільстві більшість людей, як то кажуть, шанується, то й у державі жити легше.