Виправте пунктуаційні помилки. Приблизне слово невеликий гріх. Неточна рима це ще не провина. Я без тебе мово без зерна полова. Наша мова пісня стоголоса. Нею мріють весни, нею плаче осінь. Рікою ллєтьця рідна мова. Вічна мов довженкова десна.

Ми колись були малими дітьми, і цікавилися усім. В черговий раз коли ми задали своє питання сусідському дідусю, він розпочав розказувати свою легенду.

У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.

Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.

Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.

Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.

Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:

— Ку-ку, ку-ку!

Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.

Сонце на небі вже не світить. Зірки вночі над нашим селом більше не всміхаються...Пташки припинили співати свої чудові пісні...

Хата сусідська більше не усміхається нашому будинку. І взагалі, більше не всміхається жоден будинок у селі.

Ручка не залазить у пенал. А пенал зовсім не хоче до портфелю. Портфельне стає на своє місце під столиком.

Усе пішло не так.

Коли бідному Бобочелу вже цей світ не милий, на його плечі лягає рука дівчини.Вона йому тихо-:тиховоритьб:

--Чому ви посварилися?

--Та з ким?

--Не зна. Просто бачу, що з кимось посварилися.

--Як це ти бачиш?

--На носі твоєму написано.

Бабочел дуже тяжко зітхає та починає розповідати все як є.

Але коли поничає казати розуміє, що воно все не так і страшно.

Він не встиг доказати, як ручка поклалася у пенал, а пенал у портфель поклався, портфель став на своє місце.

Хатинки у селі почали всміхатися, на нічному небі засіяли зорі, сонце стало гріти землю...

Як тільки вийдешь-нова гра починається, а все, що було-спливло.

От що значить сестра...