"Козак-Мамай". Образ його став широко відомим завдяки сотням картин, виконаних самодіяльними художниками впродовж сторіч. Сучасні національні, етнографічні музеї у своїх фондах зберігають картини і полотна, що напівзотліли і датуються ХVП - ХІХ сторіччями. Цей же образ відважного воїна розбурхує творчу думку й сучасних майстрів художньої культури.
Козака-Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю. Слід зазначити, що такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак-Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.
Козак Мамай - це улюблений герой українського фольклору, в образі якого знайшли звітення всіх кращих рис притаманних козацтву: козак не тільки сміливий ім безстрашний воїн він ще й "характерник" - вміє відвертати кулі, грає на бандурі , у нього ніжна й мрійлива душа. Саме таким зображено Козака Мамая на картині. Мені дуже сподобалась картина, тому, що вона передає одну з кращих картин про козаків та мистецтва XVII-століття.
Козака-Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю. Слід зазначити, що такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак-Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.