визначаючи межi речень i розтавь роздiловi знаки. Визначте в реченнях граматичну основу.Сім'я зібралася ввечері вдома мати читає цікаву книжку донька Поліна вишиває рушничок син Володя складає залізницю батько допомагає йому котик Пушок згорнувся клубочком і дрімає.
ответ: тримай
Объяснение: -алло !
-алло , привіт Анню , як же давно ми не бачилися , через карантин !
- Оце точно ! Як я вже хочу , аби він закінчився !
- Я теж . Краще б були канікули , ми могли би гуляти разом , ходити у кіно .
- Твоя правда , а ще б могли ходити в торгові центри і в парки !
- Але , на жаль , поки ми вимушені сидіти вдома !
- І робити домашнє завдання , сумно через те , що навіть погуляти вийти не можна !
- Ліпше б ми до школи ходили , ніж на карантині сиділи !
-Згідна ! Ну добре пізніше зізвонимося !
- Добре , Бувай !
- Бувай!
Объяснение:
У дитинстві ти відчуваєш себе сильним та відважним. Зараз важко уявити, щоб я кілька годин поспіль грала з ким-небудь в хованки. Або в невимовному захваті завертала бруд у листя каштана та прохала подружок з’їсти цей “бутерброд”.
Тоді це здавалося звичайною справою, веселими іграми, а зараз мені буде просто соромно сісти на гойдалки у дворі – бабці на лаві будуть з мене сміятися.
У дитинстві ти неначе безстрашний: багато що здається незнайомим і незвіданим, а тобі потрібно все це вивчити. Чуєш загрози дорослих: туди не йди, того не роби, цього не бери. Внутрішній голос вмовляє порушити всі ці заборони. І в 99 відсотках я так і робила: відкушувала раніше встановленого часу шматочки від іменинного торта сестри, тікала далеко від дому, бруднила одяг.
Отримувала наганяй, але все одно була щаслива – я дізнавалася щось нове.
А як легко було мене привести в захват: жуйка, морозиво, наклейка з улюбленим мультфільмом – від усіх цих дурниць я перебувала на сьомому небі від щастя. І мало що мене тоді могло засмутити: поставили в кут – не проблема, побилася з подружкою – завтра замиримось, впала з велосипеда – скоро заживе.
Дитинство було щасливою порою в моєму житті: саме тоді я познайомилася з моїми найкращими друзями, вперше закохалася, наробила багато пустощів. Чомусь я не можу згадати чогось сумного з того часу, напевно, дитинство – це чарівна пора, коли швидко забуваються образи та прикрощі.