Ось і настала осінь. Пора, яку ще називають золотою. Довкола усе змінюється. Осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. Листя поволі опадає на землю. Трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. Птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. Горобці злітаються на червону горобину та калину. Людям осінь принесла щедрий урожай. У садах і городах доспіли овочі і фрукти. Осінь можна назвати чарівницею.
Чарівниця осінь усе змінює на свій лад. Ось зелені листочки стали жовтими. А то й зовсім червоними. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці. Хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. Звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів. У садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. На поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі. По золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. Вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси. Чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.
- Може не підемо?-тихо сказав Кося. - Засміють, - зітхнув Колько. - Засміють, - погодився Кося. - Та й характери ж домовились гартувати, - скривився Колько. - Домовились... - зітхнув Кося. - Здрастуйте, дядю вовк! - здалеку привіталися Кося й Колько. - Пррривіт! - прищулив на них хиже око тато-вовк. - Як поживає ваш В-вовчик? - загукав здаля Колько. - Як його здоров"я? - загукав Кося Вухань. - А що йому зррробиться? Добре поживає, ледащо. У школі він.
Це уривок з книги В.Нестайко "Дивовижні пригоди в лісовій школі"
Довкола усе змінюється. Осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. Листя поволі опадає на землю. Трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. Птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. Горобці злітаються на червону горобину та калину.
Людям осінь принесла щедрий урожай. У садах і городах доспіли овочі і фрукти.
Осінь можна назвати чарівницею.
Чарівниця осінь усе змінює на свій лад. Ось зелені листочки стали жовтими. А то й зовсім червоними. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
Хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. Звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
У садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. На поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
По золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. Вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
Чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.
- Засміють, - зітхнув Колько.
- Засміють, - погодився Кося.
- Та й характери ж домовились гартувати, - скривився Колько.
- Домовились... - зітхнув Кося.
- Здрастуйте, дядю вовк! - здалеку привіталися Кося й Колько.
- Пррривіт! - прищулив на них хиже око тато-вовк.
- Як поживає ваш В-вовчик? - загукав здаля Колько.
- Як його здоров"я? - загукав Кося Вухань.
- А що йому зррробиться? Добре поживає, ледащо. У школі він.
Це уривок з книги В.Нестайко "Дивовижні пригоди в лісовій школі"
Подробнее - на -