Визначити, чи однакові значення мають слова, наведені у парах слів, поєднати кожне з них із відповідним йому за семантикою. Свої пояснення перевірити за словником. Відношення – ставлення, місце – місто, болільник – уболівальник, положення – становище, книга – книжка, талан – талант, окраса – прикраса, гуманний – гуманітарний, наступний – слідуючий, загальний – спільний, комунікативний – комунікаційний, дружний – дружній, національний – націоналістичний, визначний – визначальний, закінчити – завершити, заслухати вислухати, відвідати – провідати, наголосити – підкреслити, вважати – рахувати.
є сполучники сурядності та підрядності.
в свою чергу сполучники сурядності діляться на
*єднальні ( і, та , і...і... ані...ані... )
*протиставні (а, але, проте, зате)
*розділові (або, чи, хоч, чи...чи, хоч...хоч)
сполучникі підрядності поділяються на:
*часові (коли, як, доки, перед тим як)
*причинові (бо, тому що, через те що)
*мети (щоб, для того щоб, аби)
*умовні (як, якщо, якби, коли б)
*допустові (хоч, дарма що, хай)
*порівняльні (як, наче, неначе, мов, мовби)
*з"ясувальні (що, щоб, як)
*наслідкові (так що)
зате (але) - Взимку холодно, зате(але) комарі не кусають.(спол)
за те сварилась на Миколу мати, що той шкоди наробив.(однозвучні слова)
я теж (також) дотримуюсь такої думки.(сполучник)
він говорив те ж, що й інші свідки.(однозвучні слова)
якби ви знали, паничі!(сполучник)
як би там не було, але він все одно виконав д/з.(однозвучні слова)
марічка чекала подругу, щоб разом піти гуляти. (сполучник)
що б він не робив - все у нього виходило( однозвучні слова)
Дуже часто, особливо від юристів, можна почути таку фразу: “Незнання законів не звільняє від відповідальності” (ч.2 ст.68 Конституції України). Однак, як не дивно, жоден нормативний акт не містить дану істину, включаючи Кримінальний Кодекс України, який, як відомо, є єдиним джерелом кримінального права. Логічно виникає питання: чому ж незнання законів не може звільнити від відповідальності?
З юридичної точки зору, відповісти на це питання досить складно. Дійсно, жоден закон не говорить про це. І немає ніякого документального підтвердження подібного вислову, що збиває багатьох з пантелику і змушує шукати різноманітні виправдання в свою сторону. Є закон - є відповідальність за вчинене порушення чи злочин. Інших варіантів і бути не може - скаже людині будь-який юрист, і буде абсолютно правий. Тому краще поглянути на поставлене питання з іншого ракурсу і постаратися відповісти на нього з моральної точки зору.
Для початку подумайте, як можливо перевірити саме незнання закону? Пристрої, яке б визначало знання людини, ще не придумали. Тому на питання “Чи знаєш чи ні?” в ситуації з законом можна з легкістю отримати відповідь “Ні” і не мати можливості йому суперечити. Зрозуміло, що будь-правопорушник зміг би відповісти таким чином і зняти з себе всю відповідальність. Пред'явити йому звинувачення можна було б тільки при повторному порушенні, оскільки тут негативну відповідь на питання про знання закону чи статті закону була б брехнею. Однак чи погодиться з такою політикою суспільство? Звичайно ж, ні. Саме тому і була винесена мораль про те, що людина не може бути звільнена від відповідальності за порушення навіть при незнанні законів.
Разом з тим, існує й інша проблема. Закони постійно змінюються, причому іноді досить кардинально і швидко. У зв'язку з чим навіть порядні громадяни можуть порушити закон, не підозрюючи про це. Тут вже проблема відображається трохи з іншого боку, і деякі громадяни можуть дійсно не погодитися з вищевикладеної істиною. Закони повинні доноситися до жителів у повному обсязі з тією метою, щоб спочатку держава виконувала свій обов'язок щодо оповіщення населення про нові норми. У цьому випадку обвинувачі можуть посилатися на конкретну публікацію закону, щоб пояснити причину того, чому обвинувачений не може бути звільнений від відповідальності будь-якого порядку.