Сучасний героїзм інколи непомітний для очей, не те що через об’єктиви фото- та відеокамер. Герої можуть жити за стіною, їхати у громадському транспорті, стояти у черзі, допомагати знайти необхідну вулицю. Сучасні герої – це не лише воїни: це і їхні рідні, котрі попри біль і розпач відпускають їх на війну; це лікарі, які у польових умовах рятують життя оборонців; це цивільне населення, котре, втративши все, не опускає руки; це батьки, які після смерті своїх дітей знаходять сили жити далі; це матері-одиначки, котрі самотужки ставлять на ноги своїх чад; це смертельно хворі, котрі хапаються за життя і до кінця борються з недугою; це випускники інтернатів, які потрапляють у життєвий вир і виборсуються з нього самотужки; це параолімпійці, котрі гідно представляють обличчя України і звичайні люди з обмеженими можливостями, які вміють насолоджуватися життям, чого часто бракує фізично здоровим.
Але ми у своїх клопотах не завжди це помічаємо, бо справжній героїзм – найчастіше тихий. Облич у нього багато, варто лише захотіти побачити їх.
Не дратуй мене, погодо, я з не годами не дружу. Яку біду, яке нещастя, ти бачиш поглядом заснулим?У неволі був поранений солдат. Молода господиня сповивши немовля, уклала його у колиску і почала колихати. Сонце тільки-но сіло десь за лісовими хащами.А все-таки Катюзі буде по заслузі. Що б не сталося, однак перемагає слово чесне. Щоб жить, нівкого права не питаю. З давніх-давен, барвінок був відомий, як цілюща трава. Арсен щільніше прикрив полы кожуха і знявши рукавицю, теплою долонею зігнав із брів і вій сніг. Він тікав не чуючи ніг. Нарешті зчинився на одній із вулиць,рух кілька чоловіків зібраних у щільний гурт, поволі просувалися назустріч князям.Легенький вітерець колише по той бік річки нескошені трави.
Объяснение:
Сучасний героїзм інколи непомітний для очей, не те що через об’єктиви фото- та відеокамер. Герої можуть жити за стіною, їхати у громадському транспорті, стояти у черзі, допомагати знайти необхідну вулицю. Сучасні герої – це не лише воїни: це і їхні рідні, котрі попри біль і розпач відпускають їх на війну; це лікарі, які у польових умовах рятують життя оборонців; це цивільне населення, котре, втративши все, не опускає руки; це батьки, які після смерті своїх дітей знаходять сили жити далі; це матері-одиначки, котрі самотужки ставлять на ноги своїх чад; це смертельно хворі, котрі хапаються за життя і до кінця борються з недугою; це випускники інтернатів, які потрапляють у життєвий вир і виборсуються з нього самотужки; це параолімпійці, котрі гідно представляють обличчя України і звичайні люди з обмеженими можливостями, які вміють насолоджуватися життям, чого часто бракує фізично здоровим.
Але ми у своїх клопотах не завжди це помічаємо, бо справжній героїзм – найчастіше тихий. Облич у нього багато, варто лише захотіти побачити їх.
Не дратуй мене, погодо, я з не годами не дружу. Яку біду, яке нещастя, ти бачиш поглядом заснулим?У неволі був поранений солдат. Молода господиня сповивши немовля, уклала його у колиску і почала колихати. Сонце тільки-но сіло десь за лісовими хащами.А все-таки Катюзі буде по заслузі. Що б не сталося, однак перемагає слово чесне. Щоб жить, нівкого права не питаю. З давніх-давен, барвінок був відомий, як цілюща трава. Арсен щільніше прикрив полы кожуха і знявши рукавицю, теплою долонею зігнав із брів і вій сніг. Він тікав не чуючи ніг. Нарешті зчинився на одній із вулиць,рух кілька чоловіків зібраних у щільний гурт, поволі просувалися назустріч князям.Легенький вітерець колише по той бік річки нескошені трави.