Визначити тему та ідею текст. найти складне синтаксичне ціле. дібрати заголовок.
був травневий сонячний ранок. на зелених луках, що починалися зараз же за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок.
цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. у неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. вона почимчикувала зеленими луками.
побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку.
усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. він летів повагом, не поспішаючи.
коли це дівчинка побачила діда. він ішов їй назустріч. погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах — злість. дівчинка несла назустріч дідові усмішку.
вона сподівалася: ось зараз і він усміхнеться. невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним?
уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: “усміхніться й ви, дідусю! ”
та дід не усміхнувся. погляд його залишався похмурий, брови — насуплені, очі — злі.
страх оволодів серцем дівчинки. усмішка погасла на її лиці. і тої ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. зелений луг посірів.
жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитнеє небо стало бліде, а срібна пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре.
дівчинка заплакала. за хвилину дід уже був далеко. вона бачила тепер його спину, але й спина здавалася їй злою і непривітною.
дівчинка йшла собі луками далі, її серце затремтіло, коли вона побачила — знову назустріч хтось іде. придивляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає, дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. бабуся усміхнулась.
і така була добра та щира її усмішка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись усякими барвами.
мов маленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли й джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.
дівчинка усміхнулася, перед її очима знову затремтіли барвисті крильця метелика.
вона пішла за метеликом, а бабуся спинилась на хвилинку і, дивлячись їй услід, щось тихо ла.
Объяснение:
Прийшла весна. Птахи, повертаючись із далеких країв, віталися з рідною землею. Усе навколо ожило, цвіло, буяло. Земля, що вчора виглядала білою пустелею, нині нагадувала казковий зелений килим, увінчаний ранніми квітами. Дерева, вкриваючись пишним цвітом, мрійливо погойдували вітами. Весняне сонце, зігріваючи весь простір, кидало на землю ніжні промені, що сріблом переливалися на хвилях маленького струмочка. Усе навкруги наповнилося незвичайним духом відродження, оновлення. Природа, ніби повноводна ріка життя, невпинно і стрімко розвивалася розкішшю свого багатства, мудрості, краси. Всі люди стояли, як вкопані познімавши шапки. Жінка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась. А в катразі, прихилившись до дерева, щось майструє дід. Він показав на підлітка, який, відійшовши на сторону, подивився трохи і зник. Пес дивився на малясник зосереджено, з блисками жадоби в гаслих очах, нашорошивши вуха. Жадібно їли всі, бравши тремтячими руками вже тільки бліді і приречені привиди.
Відокремлені обставини: повертаючись із далеких країв, вкриваючись пишним цвітом, зігріваючи весь простір, познімавши шапки, схрестивши руки на грудях, прихилившись до дерева, відійшовши на сторону, нашорошивши вуха
Калина
Объяснение:
Стоїть при дорозі калина. Хто йде, той милується нею. Гарна вона кожної пори року. Навесні вбирається калина у смарагдове листя з білим мереживом квіток. Духмяні, запашні квіти милують око. Згодом на місці суцвіть з’являться важкі кетяги, зарум’яняться.
А прийде осінь - не мине й калини, прибереже для неї найчарівніші барви. Навіть зима не насмілиться зірвати це чудове намисто. Обережно притрусить його сніжком, і стане воно цілющим.
Так і стоїть калина, гостинно пригощає ягідками пташок і перехожих.