Визначити тип односкладних речень. Підкреслити головний член речення. 1.Ношу в душі слова, все життя пам'ятатиму мамині слова як гасло. (В. Скуратівський);
2. Не бійся досвітньої мли, - досвітній вогонь запали (Леся Українка);
3.Любіть і бороться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (В. Сосюра).
4.Над лиманом білять синім, білять білим над лиманом (В. Вінграновський)
5. Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили (Т. Шевченко).
6. Вас же по-людськи просять не заважати.
7. Любиш логаняти, люби й коня годувати.
8. Вчи дітей не страшкою, а ласкою.
9. За цю науку цілуйте батькам руку (3 н. тв.),
10. Бувало, ранок, очерет, затока... із братом тихо у човні сидиш (М.
Рильський)
11. Надворі вже зовсім розвидiлось (М. Стельмах);
12. Пахло талою землею (А. Головко),
13.Дихалося вільно, йшлося по землі легко (Ю. Збанацький);
Світ химерних створінь, загадкових лісових духів живе своїм життям, за власними споконвічними законами, аж поки в ньому не з'являється Людина. Поки з потаємними силами природи сусідив тільки дядько Лев, все залишалося так, як було завжди, тому що він розумів ліс і його мешканців. Дядько Лев чудово знав прикмети, згідно з якими вів господарство. Він вчасно виганяв худобу на пашу, знав свою пору на сівбу та на жнива, шанував ліс. А своїй ненаситній сестрі повторював:
Що лісове,
то не погане, сестро, —
усякі скарби з лісу йдуть.
Із силами природи, які у творі уособлюють різні міфічні істоти, дядько Лев знаходив порозуміння, пам'ятав про їхні закони. Лісові мешканці його поважали, ніколи не шкодили, сприяли у господарюванні. Старий дуб на галявині ніби символізував собою їхню взаємоповагу та злагоду. Любов дядька Лева до лісу була такою великою, що він хотів бути там похованим:
Як буду вмирати,
то прийду, як звір, до лісу, —
отут під дубом хай і поховають...
Але ось з'являється юний племінник дядька Лева — Лукаш. Його прихід кладе початок майбутній драмі. Лукаш зустрічає Мавку. Ця лісова жителька уособлює в творі духовність та внутрішню красу людини. Привертає до себе увагу незвичайна співзвучність душевного стану Мавки і поведінки лісу, їх повна гармонія. Від природи добрий і чутливий до краси, хлопець не зміг встояти перед чарами лісової красуні. Кохання відкрило перед ним новий, неповторний світ. І царювала в ньому Мавка, чужа брехні та заздрості, підлості та дріб'язковості. Вона почала вчити Лукаша розуміти, відчувати, любити все живе навколо себе, радіти його радощами й сумувати його смутками. Він мав талант до такого світовідчуття — і Мавка розпізнала в ньому те, чого він ще й сам не усвідомлював:
Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов.