Я дуже довго думала над темою цього твору. Ніяк не могла визначитись, яка квітка мені подобається найбільше. Всі квіти, що ростуть на клумбах, у садках ? дуже гарні. Мені до вподоби польові ромашки, жовті хризантеми, тюльпани, волошки. Але все ж таки моя найулюбленіша квітка це троянда.
Кущі троянд в нашому місті висаджують на вулицях, в парках, на своїх присадибних ділянках, для того щоб прикрасити все це. Чоловіки своїм коханим дарують шикарні букети з цих квітів, можуть дарувати їх прямо в горщиках, такі троянди називають карликовими.
недаремно троянду вважають королевою всіх квітів. Пелюстки на ній пишні та ніжні, а коли в них сховається краплинка роси, то споглядати це ще краще. Краплинка нагадує діамант, що поклали в коробочку, щоб подарувати своїй коханій.
А ви знаєте як пахне ця божественна квітка? Троянда гідна царської корони тільки за один свій аромат. Цей аромат привертає до себе увагу бджіл, метеликів, для того щоб вони запаслися та наситилися солодким нектаром. До того ж, троянда не тільки королева квітів, а ще й дуже корисна. З пелюстків троянди готують неймовірно смачне варення, лікувальні настої.
Королева квітів росте на
довгій, міцній та стрункій стебелині. Частіше всього стебелина вкрита гострими шипами, але зустрічаються сорти, які не мають шипів. Але це не зменшує моєї любові до троянди. Зрозуміло, що квітка захищає себе таким чином. Мені було б дуже жаль, якщо б троянду з’їла свійська худоба.
На сьогодні існує велика кількість сортів троянд. Вони бувають білі, червоні, жовті, рожеві, кремові, бувають змішані кольори. Навіть колись читав, що вчені вивели сорт троянд, які мають чорні пелюстки! З величезної кількості видів троянд мої найулюбленіші це білі та яскраво-жовті. Хоча не менш гарні червоні та рожеві…
Надзвичайно складно вибрати серед такого розмаїття саму красиву квітку. Я завжди дуже рада, коли бачу троянди, а ще більше коли мені їх дарують.
Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує.
Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця. Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі.
Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми.
Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.
Але, як би добре не було в дитинстві, я відчуваю, що воно підходить до кінця. Дитинство закінчується тоді, коли людина починає нести більше відповідальності за себе і за інших. З кожним роком я все більше відчуваю, що моя відповідальність перед собою і перед оточуючими людьми зростає, збільшується, а це означає, що я стаю дорослішими. Я починаю ставитися до вулиці трохи інакше. Я все ще відчуваю до неї свою любов, оскільки з нею пов’язано багато приємних спогадів, але в той же час все-таки я чітко усвідомлюю, що вулиця – це зовсім не те місце, де приймаються серйозні і відповідальні рішення, які мають серйозні наслідки. Зараз я можу сказати, що з рідною вулицею мене пов’язує велика кількість приємних спогадів. Я пам’ятаю про всіх своїх друзів, яких я там пізнав, про хороші і погані знайомства. Рідна вулиця і рідний двір дали мені прекрасний досвід, я впевнений, що цей досвід до мені по життю.
Я дуже довго думала над темою цього твору. Ніяк не могла визначитись, яка квітка мені подобається найбільше. Всі квіти, що ростуть на клумбах, у садках ? дуже гарні. Мені до вподоби польові ромашки, жовті хризантеми, тюльпани, волошки. Але все ж таки моя найулюбленіша квітка це троянда.
Кущі троянд в нашому місті висаджують на вулицях, в парках, на своїх присадибних ділянках, для того щоб прикрасити все це. Чоловіки своїм коханим дарують шикарні букети з цих квітів, можуть дарувати їх прямо в горщиках, такі троянди називають карликовими.
недаремно троянду вважають королевою всіх квітів. Пелюстки на ній пишні та ніжні, а коли в них сховається краплинка роси, то споглядати це ще краще. Краплинка нагадує діамант, що поклали в коробочку, щоб подарувати своїй коханій.
А ви знаєте як пахне ця божественна квітка? Троянда гідна царської корони тільки за один свій аромат. Цей аромат привертає до себе увагу бджіл, метеликів, для того щоб вони запаслися та наситилися солодким нектаром. До того ж, троянда не тільки королева квітів, а ще й дуже корисна. З пелюстків троянди готують неймовірно смачне варення, лікувальні настої.
Королева квітів росте на
довгій, міцній та стрункій стебелині. Частіше всього стебелина вкрита гострими шипами, але зустрічаються сорти, які не мають шипів. Але це не зменшує моєї любові до троянди. Зрозуміло, що квітка захищає себе таким чином. Мені було б дуже жаль, якщо б троянду з’їла свійська худоба.
На сьогодні існує велика кількість сортів троянд. Вони бувають білі, червоні, жовті, рожеві, кремові, бувають змішані кольори. Навіть колись читав, що вчені вивели сорт троянд, які мають чорні пелюстки! З величезної кількості видів троянд мої найулюбленіші це білі та яскраво-жовті. Хоча не менш гарні червоні та рожеві…
Надзвичайно складно вибрати серед такого розмаїття саму красиву квітку. Я завжди дуже рада, коли бачу троянди, а ще більше коли мені їх дарують.
Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує.
Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця. Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі.
Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми.
Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.
Але, як би добре не було в дитинстві, я відчуваю, що воно підходить до кінця. Дитинство закінчується тоді, коли людина починає нести більше відповідальності за себе і за інших. З кожним роком я все більше відчуваю, що моя відповідальність перед собою і перед оточуючими людьми зростає, збільшується, а це означає, що я стаю дорослішими. Я починаю ставитися до вулиці трохи інакше. Я все ще відчуваю до неї свою любов, оскільки з нею пов’язано багато приємних спогадів, але в той же час все-таки я чітко усвідомлюю, що вулиця – це зовсім не те місце, де приймаються серйозні і відповідальні рішення, які мають серйозні наслідки. Зараз я можу сказати, що з рідною вулицею мене пов’язує велика кількість приємних спогадів. Я пам’ятаю про всіх своїх друзів, яких я там пізнав, про хороші і погані знайомства. Рідна вулиця і рідний двір дали мені прекрасний досвід, я впевнений, що цей досвід до мені по життю.