У той день пішов перший сніг. Мирослава поверталася зі школи, як завжди, через бульвар) і парк. Сніжинки почали пролітати, коли вона завернула на перший бульвар; їй здалося, що дерева над головою зашуміли, зітхнули чи легко застогнали. Коли ступила на другий бульвар, вітер стих і зробилося моторошно тихо. На бульварі не було ані душі, тільки вона сама, і, злякавшись тієї дивної тиші, дівчинка раптом зупинилася. Тоді небо над її головою здригнулося, і сніг пішов лахматий, повільний; повітря навколо забіліло, сніжини плавно спускалися на жовту алею із залишками опалого листя. Вона виставила перед собою долоню, і сніжини почал,и сідати й на долоню. Закрутивсь у повітрі один із листків, котрий аж досі тримався на гілці, і ліг їй просто в ноги. Вона нахилилася й підняла листка, вогкого, ще живого, ще запашного, покрутила в руці, тримаючи за стебельце. Був він, цей листок, прекрасний. І їй здалося, що часу не існує, що не існує ні вчорашнього, ні завтрашнього, а є тільки оцей білий снігопад - час якогось великого, сокровенного відкриття. І вона стрепенулася внутрішньо, лякаючись своєї незрозумілої дорослості, самотності й малості в цьому світі, своєї загубленості, бо й вона чи не отой листок, що його несе, покручуючи за стебельце, оця земля, оце місто, оцей заставлений деревами бульвар.
7-00: будиш чоловіка (мине обов'язково)
7-30: випихають чоловіка у ванну, під час цього гладиш сорочку чоловікові
8-00: снідаєш чоловіка, миєш посуд
8-45: чистиш чоловікові черевики, швидко одягаєшся сама.
9-00: виходите з дому, по дорозі намагаєшся розбудити чоловіка дотепними
жартами, намагаючись не ображатися на його висловлювання про твоє інтелекті.
10-00 - 19:00: робота. По асьці весь час цікавишся, поїв чи він,
що бажає откушать на вечерю.
19:15: бігом в магазин за ингридиентами для забажав
"Какой-нить-* цензура * ні-з-гострим - соусом-з-яловичиною-свининою-зеленню - щоб-пропечонное-но-не-до-кінця"
20:00: з важкенними сумками завалює додому, розбираєш сумки
20:10: ставиш розморожуватися м'ясо, в цей час намагаєшся
одночасно привести себе в порядок, забратися на
кухні-ванні-передпокої-спальні (бо знову забули з ранку ліжко
заправити)
21:00: втречается чоловіка, приносиш йому капці, наливаєш йому чарку
горілки, видаєш свіжий номер улюбленої газети, вмикаєш телевізор,
продовжуєш готувати.
21:40: вечеряєш чоловіка, підливаючи йому горілки і прикурюючи сигарети
22:20: вирушаєш у ванну разом з чоловіком, укладаєтеся спати,
займаєтеся сексом (мине обов'язковий)
23:20: вкривають чоловіка ковдрою, перевертаєш на бік, щоб не хропів, повертаєшся на кухню мити посуд, підлогу, збирати розбиту чарку
Снігопад
У той день пішов перший сніг. Мирослава поверталася зі школи, як завжди, через бульвар) і парк. Сніжинки почали пролітати, коли вона завернула на перший бульвар; їй здалося, що дерева над головою зашуміли, зітхнули чи легко застогнали. Коли ступила на другий бульвар, вітер стих і зробилося моторошно тихо. На бульварі не було ані душі, тільки вона сама, і, злякавшись тієї дивної тиші, дівчинка раптом зупинилася. Тоді небо над її головою здригнулося, і сніг пішов лахматий, повільний; повітря навколо забіліло, сніжини плавно спускалися на жовту алею із залишками опалого листя. Вона виставила перед собою долоню, і сніжини почал,и сідати й на долоню. Закрутивсь у повітрі один із листків, котрий аж досі тримався на гілці, і ліг їй просто в ноги. Вона нахилилася й підняла листка, вогкого, ще живого, ще запашного, покрутила в руці, тримаючи за стебельце. Був він, цей листок, прекрасний. І їй здалося, що часу не існує, що не існує ні вчорашнього, ні завтрашнього, а є тільки оцей білий снігопад - час якогось великого, сокровенного відкриття. І вона стрепенулася внутрішньо, лякаючись своєї незрозумілої дорослості, самотності й малості в цьому світі, своєї загубленості, бо й вона чи не отой листок, що його несе, покручуючи за стебельце, оця земля, оце місто, оцей заставлений деревами бульвар.