Визначити вид односкладних речень 1.Від добра добра не шукають.(Н.тв.)
2.Так йдучи, міркую сам собі…
3. На сході вже світає.
4.Отак пролечу сніжком над долиною.
5. Посій упору,будеш мати зерна гору. (Н.тв.)
6.Усе ближче гриміло і блискало.
7.В очах починає рябіти.
8.Гостинно зустрічаєте гостей, мамо!
9.З вогнем не жартуй. (Н.тв.)
10.На пожежній башті вдарили тривогу.
11.Синім холодом од трав віє.
12.Ніяких пояснень їй не дали.

Негору мав років десь із сорок. Це був чорнявий, сухорлявий, моторний, середній на зріст і, певно, дужий чоловік. Чи мав він якусь освіту? Мабуть, так, це видно було із зауважень, які часом прохоплювались у нього. Він ніколи не говорив ні про своє минуле, ані про свою родину. Звідки він прибув, де жив доти, чим займався — ніхто не знав. Ніхто не знав і його планів на майбутнє. Він тільки висловив якось намір висісти на берег у Вальпараїсо. Це був дивний чоловік. В усякому разі він, напевно, не був моряком. Він розумівся на морських справах не більше за першого-ліпшого кока, який значну частину свого життя проплавав у морі. Однак на морську хворобу він не слабував, а це вже неабияка перевага для корабельного кухаря. На палубі Негору бачили рідко. Цілісінький день він порався у своїм тіснім камбузі, де стояла велика плита. А пізно ввечері він гасив плиту і йшов до своєї каютки на носі, де відразу лягав спати. Жюль Верн зображує злодія Негору, кора­бельного кока, який, шукаючи власної вигоди, зробив усе, аби «Пілігрим» загинув. Негору злий, бездушний чоловік. Він міг зробити з людиною, що завгодно. Міг вбити, міг катувати людину поки вона не буде просити помилувати. Негору торгував рабами, але тільки чорношкірими, так як білих ніхто не купував. Негору — людина дуже жорстока. Негору нікому не розказував про своє минуле. Він був закритою людиною, люди його ненавиділи, навіть собака вороже відносилась до нього. Він постійно заздрив Діку Сенду. Негору хотів бути капітаном, але в нього не було такої можливості

Написати переказ твору (тексту)

"Чому нам потрібна поезія"

Часто доводится чути "Навіщо ті вірші?Кому здалася ваша поезія?

Будь-яку думку чудово можна висловити прозою ше, і зрозуміліше.

Ніж витрачати на оті поезії час, краще в комп'ютерну гру пограти!

І швидкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш!"

Та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних рядків потрясіння? Невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і вдумливо не прочитав дві-три поезії? Невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?

Поезія- звучання душі, адже душа не буває німою! Поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає або викликає біль. Вплив поезії на людину неможливо передати словами. Вона -- віддзеркалення розмаїтого духовного світу.

Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас? На ній щовесни водили танки сестри Аполона. Це -- музи, прекрасні юні богині. Кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. Музи співали, Аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.

Звичайно, кожен чув вислів "зійти на Парнас". Це означає --дорівнятися талантом до муз та Аполлона.

Якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора Гелікон почала швидко рости й доросла до неба. Тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударивкопитом й утоптав гору в землю. На місці удари забило джерело. Його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.

Може, комусь із вас відомий смак води цього джерела. Може , хтось пробує віршувати? Це чудово. Проте не забувайте, що навчатися римувати -- що не значить стати поетом. Тому не поспішайте кожен св\творений вами рядок читати товаришам або надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі.