Визначити вид речень(означальний, з‘ясувальний, обставинний) 1) тут усе говорить із прадавніх гір, що стоять на великій землі.
2) зорі горіли все яскравіше, ніби хтось керував ними. Обставинний.
3) Уже на річках дитячий галас вщух, неначе вони втратили голос.
4) волога погода, що була вчора, виявилась сприятливою для рост соняшників.
5)у кожної людини бував такий день, що ставав найгіршим у її житті
6) Далеко від степу люди чули, що йдуть вороги
7)Якби не дощ, я дістав би до гнізда невідомого птаха
8)Тепер стало ясно, що хлопець був страчений
9)і пісня ті любі, як мамині обійми, я буду завжди пам’ятати
10) Ніби після дощу, стало навкруги чисто й свіжо
Моя улюблена праця
Я дуже люблю допомагати дядькові Івану у його клініці. Дядько Іван – ветеринар, він лікує різних звірів, птахів та плазунів. Я дуже люблю тварин, і, коли виросту, неодмінно стану ветеринаром.
Допомагати дядькові Івану дуже цікаво. Мало хто може похвалитися, що знімав стару шкіру з триметрового боа-констріктора або рівняв напильником кігті тигра. А я це робив! Дядька тоді до зоопарку викликали, і я був за помічника. У дядька Івана завжди багато роботи, і він вдячний за будь-яку до Коли я йому допомагаю, я дізнаюся багато цікавого про тварин. А ще я люблю читати твори Джеймса Херіота – знаменитого англійського ветеринарного лікаря та письменника.
Байка — це невеликий прозовий або віршований твір алегоричного змісту і повчального характеру, один із найдавніших жанрів літератури. Ще у Уст. до нашої ери були популярні байки, автором яких вважався давньогрецький раб-горбань Езоп. Вони так сподобалися людям, що розійшлися по всіх країнах і пережили не лише століття, а цілі тисячоліття.
Сюжети Езопових байок запозичувалися й розвивалися у різні історичні епохи і різними народами.
Наприклад, римський поет Федр, що жив у І ст. н. е., надав байкам віршованої форми, посилив їх повчальний зміст. У своїх творах "Вовк та ягня", "Вівця, пес та вовк", "Кібець та голуби" й багатьох інших він виступав проти зажерливості, брехні, висміював дурість та інші людські вади.
Італієць Леонардо да Вінчі, видатний діяч епохи Відродження, вкладав у байки своє оптимістичне життєрадісне ставлення до оточуючого світу, свою віру в добро. Це дуже помітно, коли читаєш його байку "Лев і Ягнятко".
Відомий французький байкар Жан де Лафонтен теж запозичував античні сюжети, але не наголошував на повчальних висновках, для нього головною була розповідь про смішний або безглуздий випадок, проте не позбавлена народної мудрості.
Для байок польського літературного діяча Ігнатія Красицького характерні яскравий гумор і дотепність, виразні художні образи.
Традиції байкарства продовжив талановитий російський письменник І. Крилов. Його байки — цілі "повісті, комедії" — за влучним висловом В. Бєлінського. І висміює, критикує він не лише окремі вади людей, а й певні історичні події та суспільні явища в тогочасній кріпосницькій Росії.
Є такий відомий вислів: "Здається, байка просто бреше, А справді правду ясну чеше...". І це дійсно так. Ми читаємо про смішних і незграбних, лінькуватих, брехливих чи жорстоких звірів, але добре розуміємо, що йдеться про нас, людей, про наші вади, яких необхідно позбуватися.
Объяснение: