Визначні пам'ятки України: найцікавіше та найкрасивіше місце Черкаської області- Парк «Софіївка» в Умані. Україна - держава з багатовіковою історією та культурою. У кожному регіоні є свої визначні пам'ятки - перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання. До наших днів збереглися середньовічні фортеці, палаци та садиби, стародавні монастирі та храми (у деяких з них і понині проводяться служби), багато інших унікальних архітектурних витворів мистецтва, що навіки прославили своїх майстрів. З усіх куточків земної кулі приїжджають сюди туристи, щоб побачити наші безцінні скарби.
Українська земля славиться природною красою - Карпатськими горами і лісами, Шацькими озерами, мальовничими кримськими пейзажами, сольовими печерами та озерами, відомими своїми лікувальними властивостями. Безперечно, у кожній країні є свої перлини. Ніхто не відмовляє вас їздити в Туреччину, Єгипет та інші країни. Україна сповнена своїми дивами. Подорожуючи по своїй землі, ми відкриємо для себе багато нового та цікавого.
Так, одним з найкрасивіших місць Черкаської області є Парк «Софіївка» в Умані.
Парк «Софіївка» в Умані
Національний дендрологічний парк «Софіївка» в Умані на Черкащині - перлина світового масштабу, яку вже давно потрібно внести до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. По своїй красі, вишуканості, грандіозності та мальовничості «Софіївка» не поступається кращим зразкам садово-паркового мистецтва світу: Версальському палацовому парку, Потсдамському королівському парку Сан-Сусі, петергофським садам і паркам. На честь уманського парку навіть називають планети (планета під номером 2259 з 1985 року офіційно носить назву «Софіївка»), йому присвячують твори (Станіслав Трембецький, поема «Zofiówka»). Про нього є, що розповісти, і є, що подивитися. Щорічно побачити це диво паркобудівництва приїжджає близько півмільйона людей на рік.
Загальна площа Софіївського парку в Умані становить 179, 2 га. Його прикрашають статуї стародавніх богів (Аполлона, Амура, купальниці-Венери), героїв (Паріса, Орфея) і філософів (Сократа, Гомера, Еврипіда, Аристотеля), мальовничі містки, альтанки, водойми. У «Софіївці» є і Єлисейські поля, і Партерний амфітеатр, і багато іншого. У парку можна побачити багато чудасій, наприклад, Фонтан Змія - найкрасивіший і оригінальний з усіх софіївський фонтанів. Він влаштований посеред
Нижнього озера. Стовп води заввишки до 20 метрів виривається з широко розкритою пащі гігантської змії. Воістину незабутнє видовище!
Скласти план до тексту
Проблема здається прозаїчною — пам’ятник архітектури, що пережив понад два століття, руйнується прямо на очах. Дехто об-разно називає це п’ятою спробою стерти його з лиця землі. Адже до цього їх було чотири. Перша — рівно через сто років після зведення храму. Тоді його хотіли розібрати і на цьому місці звести кам’яну церкву. На щастя, люди свій храм відстояли. Справа в тому, що, коли в 1773 році самарський полковник Антон Головатий (він, нагадаємо, став першим українським адміралом, який штурмував Ізмаїл), старшини та прихожани на своїй Раді вирішили збудувати нову трипрестольну церкву, однією з визначальних умов цієї будівлі була неприпустимість використання під час її зведення металевих цвяхів. І саме така особливість забезпечила собору «лаври» унікального.Відтоді цей шедевр зодчества зазнав багато змін. Через сто з гаком років після його зведення будівлю навіть довелося пов-ністю розібрати. Що цікаво, відновлював собор народний умілець Олексій Пахучий, який, не маючи спеціальної освіти, з відпові-дальною місією справився блискуче.Потім храм довелося відстоювати на початку 30-х років минулого століття. Дивом уцілів собор і в роки Великої Вітчизняної війни. Тоді було знищено в Новомосковську практично всі більш-менш значимі кам’яні споруди. А от величний дерев’яний храм не зачепили. Страшна правда з’ясується згодом. Допитли-вий хлопчина Толя Морозов став розбирати дерев’яну підлогу собору, загорівшись нестримним бажанням розшукати під нею підземні ходи. І виявив одразу 32 протитанкові міни. На щастя, вибухівку вдалося знешкодити.І, нарешті, пам’ятна кампанія шельмування роману Олеся Гончара «Собор», у якому письменник оспівав храм у Новомосковську. Тодішня влада не лише піддала остракізму класика української літератури, а й хотіла стерти з лиця землі й сам Свято-Троїцький. І тільки потужна хвиля протесту врятувала церкву від такого хижацького діяння. Більше того, собор поставили на реконструкцію, яка, за свідченням настоятеля храму отця Володимира, триває донині. За великим же рахунком, реконструкції у повному розумінні цього слова й не було.
Білий лелека став священним птахом у багатьох народів. Про це говорять хоча б численні легенди, казки, повір’я, поговірки, що дійшли до нас із тих часів. Давньогрецький історик Плутарх повідомляв, що в Тесалії того, хто вбив чорногуза, карали смертю. У греків лелека вважався птахом богині Гери, у римлян — Юнони.З часів Арістофана і Софокла чорногуз був уособленням турботи про батьків. Вважалося, що коли старі птахи ставали слабими і втрачали оперення, молоді бузьки вискубували в себе з тулуба пух і “одягали” батьків. Це повір’я було так добре відоме серед античних народів, що навіть данина вдячності носила назву “антипеларгосіс”. Походить вона від грецької назви білого лелеки — “пеларгос”, що значить “чорно-білий”. Між іншим, греки не плутали цього птаха з чорним лелекою. Для нього була інша назва — “меланопеларгос”. Це повір’я в тій чи іншій формі існує й досі у багатьох європейських народів, хоча ще Аристотель називав подібні історії “теревенями”.
Объяснение:
Вот все что я знаю)