Визначною пам'яткою історі та культури є пам'ятник Вогдану Хмельницькому в Києві. По суті, цей монумент – єдине, що матеріально увічнює пам'ять про гетьмана. Могили цього славетного по- літика й полководця немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо на якийсь час захопило Суботів. Кістки ненивисного ворогам героя було навмисно викинуто з домовини. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого. Уперше ідею спорудження пам'ятника Богданові Хмельницькому висунув у тридцяті роки позаминулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Miсце для встановлення пам'ятника вибране не випадково. Саме на майдні проти Софійського собору після славних перемог під Пилявцлми та 3боровом кияни урочисто зусрічали гетьмана. Роботу над пам'ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурний монумент, проте здійснити цей задум не вдалося через брак коштів. Пам'ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї понад 10 метрів. I встановлено на високому гранітному п'ядесталі, що імітує дикий неотесаний камінь.
Гарцюе неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримуе його полководець. Упевнено тримається вік у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою гетьман притримує кінський повід, правиця стискає булову- символ гетьманської влади. Докледно й ретельно скульптор вобразив одяг Хмельницького: ковацький жупан, свиту, шаровари. Поблискуе бронзою на боці шабля. Погляд привертае лице гетьмана. Скульптор зробив його надзвичайно вирбоним. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Суворості обличчю гетьмана надають довгі козацькі вуса. Тяжка задума лягла на чоло, втомою й неспокоєм сповнені очі. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, та долю народу. Пам'ятник чітким силуетом вимальовуетьея на тлі неба. Кінна статуя чудово гармонуе обрисами Софійського собору, який височить неподалік
Був жаркий липень.Сонце несамовито вижарювало спраглу землю.Рослини втратили яскравий колір,були в"ялі та зморені.Тварини шукали затінку,а люди піднімали голови в небо шукаючи хоч малесеньку хмаринку.Всі чекали довгожданного дощу.
Враз на небо насунули темні грозові хмари.Налетів страшний вітер,дерева захиталися від його різких поривів,у повітрі закружляло листя.Навкруги зробилося темно,оскаженілий вітер шаленів.Небом прокотився гучний грім,сліпучо-вогняна стріла поронизала хмари і розпочалася гроза.На землю впали перші краплі життєдайного дощу.
Кожна людина має свою зовнішність, кожна людина індивідуальна.Має свої риси характеру,і відрізняється одна від одної зовнішнім виглядом.Я маю дуже гарну подругу - струнку,високу на зріст,з красивою фігурою.Вона має гарне русяве волосся,великі очі голубого кольору з густими віями.Обличчя кругле,на щічках гарні ямочки.Ніс витонченний,прямий.Вуста яскраво червоного кольору.І всю її зовнішність доповнюють брови темного кольору,які красивою дугою зігнулись на високому чолі.Дуже гарна і зворушлива,чуйна і добра!