ДієприкметникДієприкметником називається відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією і поєднує ознаки дієслова і прикметника. Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета, але не постійну (як прикметник), а змінювану в часі (як дієслово).За своєю морфологічною будовою і синтаксичними функціями дієприкметник наближається до прикметника. Дієприкметник, як і прикметник, має форми відмінка, числа та роду і узгоджується з відповідними формами означуваних іменників: написаний твір, прочитана книга, надруковане оповідання.Водночас дієприкметник має й основні категорії дієслова - стан, вид і час. Кожний дієприкметник належить до того ж виду, до якого належить дієслово, від якого утворено дієприкметник: сказане слово (сказати), зачинені двері (зачинити). Дієприкметники мають теперішній і минулий час.Від дієслів недоконаного виду утворюються дієприкметники теперішнього і минулого часу, а від дієслів доконаного виду - тільки дієприкметники минулого часу: Здорове палюче сонце зупинилось над містом. Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами. ДієприслівникДієприслівником називається незмінна дієслівна форма, що означає додаткову дію, яка пояснює основну дію, виражену в реченні.Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. Подібно до дієслів, дієприслівник має категорію виду перехідність/неперехідність. Подібно до прислівника, дієприслівник є незмінним словом, виражає ознаку дії чи стану.Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду.Дієприслівники недоконаного виду означають таку додаткову дію, яка вказує на одночасність основної і додаткової дії. Залежно від значення дієслова, що виражає основну дію, дієприслівники недоконаного виду можуть бути теперішнього, минулого і майбутнього часу.Теперішній час: Встає сам уночі, іде в степ, а йдучи співа, сумно співає. Минулий час: Прислухаючись і оглядаючись, друзі перелізли через глибокий рів до саду. Майбутній час: Візьмемось за справу не гаючись.Дієприслівники доконаного виду означають таку додаткову дію, яка відбувається раніше від основної дії, вираженої особовою формою дієслова. Вони вживаються в значенні минулого і майбутнього часу. Минулий час: Козаков однією рукою піднявши автомат в небо, дав три постріли. Майбутній час: Приїхавши на село, ми відремонтуємо школу.Зрідка дієприслівники означають і таку додаткову дію, яка відбувається одночасно з основною: Уважно слухали селяни, занімівши в різних позах.Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи): пишуть - пишучи, читають - читаючи, ставляться - ставлячись.Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за до суфіксів -ши (від основ на приголосний), -вши (від основ на голосний): принести - принісши, засміятись - засміявшись.У кінці дієприслівників завжди пишеться и: зібравши, скликаючи, вірячи.Зверніть увагу! Дієприслівники слід відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників, які мають закінчення -і. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи?: літаючи, сяючи, блукаючи, а дієприкметники відповідають на питання які?: літаючі, сяючі, блукаючі.У реченні дієприслівник виступає в ролі обставин. Дієприслівник означає допоміжну ознаку дії, яка пояснює дію, виражену в реченні дієсловом-присудком: Пішов козак сумуючи, нікого не кинув.Додаткова дія, означувана дієприслівником, завжди відноситься до того ж іменника-підмета, до якого стосується й основна дія, виражена присудком: Верби дрімали, заглядаючи в воду, ніби в зеркало.У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо в складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись. В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі. Неправильно: Ідучи на змагання, всім хочеться перемагати. Вивчаючи математику, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Коли всі їдуть на змагання, їм хочеться перемагати. Коли ми вивчали математику, у нас не було ніяких проблем.
Многочисленным посетителям дендропарк «Софиевка» известен как туристическая жемчужина Украины, музей садово-паркового искусства, место, где можно окунуться в сказочный романтический мир природы, красоты и любви…
Национальный дендрологический парк "Софиевка" -одно из величайших творений мирового садово – паркового искусства конца XVIII-первой половины XIX в. Парк раскинулся на площади почти 180 га на обочине старинного города Умань Черкасской области.
Основал парк в 1796 г. польский магнат Станислав Потоцкий в честь своей жены красавицы-гречанки Софии и подарил его в день ее ангела в мае 1802 г. Идея создания парка в романтическом стиле с использованием римской и греческой мифологии принадлежала самой Софии. Удивительные пейзажи, экзотические растения, античные скульптуры, водоемы, каскады, фонтаны, каменные гроты – все это гармонично сочетается и создает неповторимую атмосферу сказки. Этот шедевр поражает посетителей своей красотой уже более 210 лет.
Воплощали замысел архитектурного проекта народные мастера-умельцы Умани – с 1796 по 1802 гг. копали пруды, подземную реку, сооружали водопады и фонтаны, прокладывали аллеи, переносили исполинские гранитные глыбы, создавали из гранита и гипса художественные украшения для архитектурных сооружений. В парке высаживали деревья местных пород и экзотические растения, завезенные из разных стран мира. Украшали парк мраморными статуями греческих богов и богинь, философов и поэтов, изготовленными мастерами Италии и Франции.
В парке даже сохранился дуб, возрастом около 400 лет, – немой свидетель многих событий, происходивших в этих местах. По народным преданиям, именно под этим дубом собирались на совещания с казаками легендарные украинские вожаки Максим Зализняк и Иван Гонта.
Главная композиционная ось парка проходит по руслу Каменки, где сооружен ряд самостоятельных бассейнов и прудов: Верхний пруд (свыше 8 га), Нижний пруд (около 1,5 га), водопады (один из них 14 м высотой), шлюзы, каскады, подземная река Ахеронт (длина 224 м), фонтаны (самый большой до 20 м) и другие.Парк украшают искусственные скалы (Левкадская Тарпейская и др.), гроты (Венеры, „Орешек”, „Страха и сомнений” и др.), павильоны (Флоры, Розовый), беседки, скульптуры.
Благодаря компоновке различных деревянных пород, сочетанию их с водоемами, скалами и архитектурными сооружениями, созданы виды и перспективы различных планов – Главная аллея, Английский парк, Елисейские поля и другие.
Старинные аллеи парка помнят многих своих известных гостей – здесь когда-то черпали свое вдохновение Тарас Шевченко, Иван Котляревский, Владимир Сосюра, Максим Рыльский, Александр Пушкин…
Сегодня, кроме экскурсий по парку и музею, можно покататься на лодке по подземной реке или на катамаране, проехаться верхом или в карете, в зимний период – на лыжах или санках.
Объяснение:
Софиевка
Многочисленным посетителям дендропарк «Софиевка» известен как туристическая жемчужина Украины, музей садово-паркового искусства, место, где можно окунуться в сказочный романтический мир природы, красоты и любви…
Национальный дендрологический парк "Софиевка" -одно из величайших творений мирового садово – паркового искусства конца XVIII-первой половины XIX в. Парк раскинулся на площади почти 180 га на обочине старинного города Умань Черкасской области.
Основал парк в 1796 г. польский магнат Станислав Потоцкий в честь своей жены красавицы-гречанки Софии и подарил его в день ее ангела в мае 1802 г. Идея создания парка в романтическом стиле с использованием римской и греческой мифологии принадлежала самой Софии. Удивительные пейзажи, экзотические растения, античные скульптуры, водоемы, каскады, фонтаны, каменные гроты – все это гармонично сочетается и создает неповторимую атмосферу сказки. Этот шедевр поражает посетителей своей красотой уже более 210 лет.
Воплощали замысел архитектурного проекта народные мастера-умельцы Умани – с 1796 по 1802 гг. копали пруды, подземную реку, сооружали водопады и фонтаны, прокладывали аллеи, переносили исполинские гранитные глыбы, создавали из гранита и гипса художественные украшения для архитектурных сооружений. В парке высаживали деревья местных пород и экзотические растения, завезенные из разных стран мира. Украшали парк мраморными статуями греческих богов и богинь, философов и поэтов, изготовленными мастерами Италии и Франции.
В парке даже сохранился дуб, возрастом около 400 лет, – немой свидетель многих событий, происходивших в этих местах. По народным преданиям, именно под этим дубом собирались на совещания с казаками легендарные украинские вожаки Максим Зализняк и Иван Гонта.
Главная композиционная ось парка проходит по руслу Каменки, где сооружен ряд самостоятельных бассейнов и прудов: Верхний пруд (свыше 8 га), Нижний пруд (около 1,5 га), водопады (один из них 14 м высотой), шлюзы, каскады, подземная река Ахеронт (длина 224 м), фонтаны (самый большой до 20 м) и другие.Парк украшают искусственные скалы (Левкадская Тарпейская и др.), гроты (Венеры, „Орешек”, „Страха и сомнений” и др.), павильоны (Флоры, Розовый), беседки, скульптуры.
Благодаря компоновке различных деревянных пород, сочетанию их с водоемами, скалами и архитектурными сооружениями, созданы виды и перспективы различных планов – Главная аллея, Английский парк, Елисейские поля и другие.
Старинные аллеи парка помнят многих своих известных гостей – здесь когда-то черпали свое вдохновение Тарас Шевченко, Иван Котляревский, Владимир Сосюра, Максим Рыльский, Александр Пушкин…
Сегодня, кроме экскурсий по парку и музею, можно покататься на лодке по подземной реке или на катамаране, проехаться верхом или в карете, в зимний период – на лыжах или санках.