Визначте голосні звуки за поданими ознаками та доповніть характерист Низьке
46
Тику звуків тими ознаками, яких тут не вказано.
1. Звук високо-середнього підняття.
2. Огублений звук середнього підняття.
3. Звук переднього ряду середнього підняття.
4. Огублений звук високого підняття.
5. Звук низького підняття.
6. Звук високого підняття заднього ряду.
7. Звук високого підняття середнього ряду.
Весна, ти даруєш силу духу й бадьорість тілу, ти змушуєш соки підніматися по стовбурах, ти фарбуєш у зелень крони та даруєш голос птахам! Як не любити тебе, коли ти розминаєш стегна й розправляєш крила, наповнюєш рядки натхненням, а голову — думками про найпрекрасніше?! Як же не чекати твого приходу в суворому підвалі зимових буднів, мріючи про соковиту травичку й лагідне сонечко, про дзвінкий капіж та теплі деньки? Як не мріяти про тебе, таку далеку й близьку, бажану незалежно від сезону, що оживає яскравою картинкою в моїй уяві?
Сучасне покоління народилось у період перебудови цілого світу, під час колосальних змін і появи наднових технологій. Та, на жаль, змінюватись почала не тільки середа існування, зовнішня оболонка світу, а й ті, хто в ній живе, її населяє. Люди стали інакші: злі, агресивні, нечемні й грубі, але й серед таких залишились винятки, справжні скарби — ті, що ще пам’ятають про добро і залишають у своєму серці місце для чуйності та співчуття.
Уявити світ без таких людей просто неможливо: не було б їх — не було б миру, злагоди й порозуміння. А що ми є без цих загальнолюдських цінностей? Відповідь проста — ніщо. Адже життя без доброти — це не життя, а без чуйності і співпереживання — просто існування. Я впевнена, що кожен з нас зустрічав у своєму житті таких людей, які досі володіють цим прекрасним даром, умінням зберігати добро для себе і для своїх близьких. Згадайте цих людей: вони чесні, справжні, істинні, вони завжди підтримають і до підкажуть і не відмовлять у потрібний момент. Вміти робити добро — це справді скарб, дарований далеко не кожному, можливо, завдяки якому ми ще досі всі не познищували один одного, не завдали колосального морального й фізичного болю, не змусили страждати ціле людство. Тому немає сумнівів, що доброта — це основа життя, це те, що дозволяє нам, людям, нормально функціонувати й співіснувати.
Та що ж таке чуйність? Думаєте, що без неї можна обійтися? Ні, ні в якому разі, не в наш час. Чуйність — це здатність одного тонко відчувати духовний світ іншого, уміння ніжно і ласкаво ставитися до всіх, хто тебе оточує, прагнення бути постійно корисним і потрібним. Чуйні люди завжди готові запропонувати неоціненну підтримку, стати опорою і рушієм до нових дій, до перетворень і змін. Той, хто асоціюється зі словом «чуйний», здатен захистити від болю, страждань і мук, готовий відкритися і поділитися своїм теплом і щирістю. Такі люди є неперевершеними друзями, незамінними, вірними супутниками життя. Їхня присутність завжди супроводжується теплими, відвертими розмовами і тільки приємними емоціями, які важко підробити.
Отже, важко переоцінити значення і роль доброти та чуйності у людському житті. Ці два почуття — це два гаранти миру і порозуміння, це пласти, на яких тримається весь світ і ціле людство. Тож спробуймо разом не забувати про їхню важливість, спробуймо знову зробити їх актуальними і звичними у загальному вжитку. Нехай світ знає, що людські чуйність і доброта ще далекі від своєї смерті, а поки вони панують між нами, доки живемо і радіємо ми.