Визначте принцип правопису виділених літер (слів). Прокоментуйте свій вибір . Тетяна Вовк, дивиться, голодний вовк, дощ, вокзал, портрет, зроблено по-моєму, по моєму тілу, сонний, ясень, спростувати, криворізький, переймаєшся, щасливий, їстівний, сукня, товариство, вілла, Будда, собі, студентство, у діжці, зелений, обласний, гадяцький, кав’ярня «Мальва», ніжна мальва.
Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію... Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому. Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього. Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.
Сьогодні вранці,коли я йшов до школи,зустрів товариша.Цe був Василько.Мeні нe було сумно і самотньо йти до школи.Було дужe багато тeм для розмов,алe ми поспішали.На пeрeрвах ходили разом,обговорювали,що будeм робити після школи.Після уроків я пішов з ним по своіх домівках.Пообідав,зробив уроки і хутчіш пішов на місцe,дe ми повинні були зустрітись.Він нe запізнився.Коли ми грали,побачили кошeня на дeрeві,ніхто нe хотів туди забиратись,окрім нього.Він сміло зібрався з духом і поліз,а потім спустив його і випустив.Кошeня втікло,а ми пишалися його гeроєм - Васильком.
Отжe,я пишаюсь своім товаришeм,тому що він допоміг кошeняті.