Визначте рід, число і відмінок іменників. З’ясуйте, яким членом речення є іменник. Куди б мене життя не завело,
В якому б я не опинився вирі,
Яке б мій шлях не шматувало зло,
В який не довелося б линуть вирій,-
Кохана земле, всім своїм єством
Я завше твій, як ти моя, Вкраїно,
Зігрій мене своїм ясним теплом,
Благослови у путь малого сина.
Як раптом стріну я в житті біду,
Спіткнусь, впаду, а чи зіб’юсь з дороги,
До тебе, земле, серцем припаду,-
Пригорнеш ти і підведеш на ноги!
Больше балов дать не могу , максимум=(
Я розповім, жив собі молодий чоловік, не мав нічого, робив у бані. Люди коли йшли з бані дуже часто забували заплатити. Але одного разу старець йшов звідтіля і дав чоловікові монету. Коли чоловік йшов додому вирішив купити пиріжок. Він купив, а продавець йому і каже: "А ти одним наїсишся?" — та то для мами.
Але коли поліз у кишеню де лежала монета, помітиа ще одну. Від тієї радості, він більше не отямився. Мати померла, чоловік зостався час і до кінця свого життя рахував монети.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.