Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
я з нетерпінням чекав літні канікули, та от нарешті вони настали. в середині літа ми з батьками планували відвідати море в місті одесі.
на початку літа я гуляв у дворі. ми з друзями весело проводили час, граючи в рухливі ігри: волейбол, баскетбол і футбол. вечорами я із задоволенням дивився цікаві фільми та читав книги.
у липні ми зібралися до моря. коли приїхали до одеси, оселилися в заброньованому готелі. розклавши речі, відразу ж вирішили відвідати міський пляж, який знаходився зовсім недалеко. але нам завадив дощ. раптово почалася сильна злива. перечекавши її в готелі, ми знову пішли до моря. на наш подив, пляж був майже безлюдним. після дощу люди не стали повертатися.
вода була тепла й ласкава, майже без хвиль. так було приємно після довгої дороги зануритися в море! цей пляж привабливий тим, що він піщаний, і біля берега неглибоко. потрібно дуже далеко йти, щоб досягти глибини. ми довго плавали та засмагали на сонечку. після дощу воно не було гарячим, тому ми не боялися обгоріти.
ми намагалися відвідувати пляж майже кожен день. мої літні канікули на морі були незабутніми!
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
ответ:
я з нетерпінням чекав літні канікули, та от нарешті вони настали. в середині літа ми з батьками планували відвідати море в місті одесі.
на початку літа я гуляв у дворі. ми з друзями весело проводили час, граючи в рухливі ігри: волейбол, баскетбол і футбол. вечорами я із задоволенням дивився цікаві фільми та читав книги.
у липні ми зібралися до моря. коли приїхали до одеси, оселилися в заброньованому готелі. розклавши речі, відразу ж вирішили відвідати міський пляж, який знаходився зовсім недалеко. але нам завадив дощ. раптово почалася сильна злива. перечекавши її в готелі, ми знову пішли до моря. на наш подив, пляж був майже безлюдним. після дощу люди не стали повертатися.
вода була тепла й ласкава, майже без хвиль. так було приємно після довгої дороги зануритися в море! цей пляж привабливий тим, що він піщаний, і біля берега неглибоко. потрібно дуже далеко йти, щоб досягти глибини. ми довго плавали та засмагали на сонечку. після дощу воно не було гарячим, тому ми не боялися обгоріти.
ми намагалися відвідувати пляж майже кожен день. мої літні канікули на морі були незабутніми!