Визначте синтаксичну і стилістичну функції. 1. Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М.Коцюбинський). 2. Щасти ж вам і не забувайте про свою альма-матер (О.Гончар). 3. Життєва логіка і сила любові мусять узяти вгору над химерами долі (І. Вільде). 4. Німецький поліцай, який стояв на виході з табору, був стріляний горобець (Ю. Яновський). 5. Груші були здорові і дорого коштували на ярмарку. Тут уже пахло карбованцями (І. Нечуй-Левицький). 6. Столиця України — Київ. Виконує обов’язки «матері городов руських» (Остап Вишня). 7. Не дайте ворогам ні хліба, ні м’яса, гоніть їх з своїх дворів в три шиї (Д.Бедзик).

Я люблю осінні канікули. Вони дають перепочинок у навчанні. Тільки шкода, що вони такі короткі.

Осінні канікули тривають всього тиждень, іноді десять днів. Не встигаєш як слід відпочити, як вже пора в школу. Зате швидко відвикаєш вставати рано вранці. І потім вранці ледве выползаешь з ліжка.

Зазвичай я проводжу осінні канікули вдома. Погода вже холодна і дощова, тому на вулиці не особливо погуляєш. Вдома я читаю книги, або риюся в Інтернеті. Якщо визирає сонечко, я виходжу у двір. Вечорами ми граємо з татом в шашки, нарди та інші настільні ігри.

Іноді, коли погода дозволяє, батьки їдуть у ліс за грибами. І мене, звичайно, теж беруть з собою. Тому при слові «осінні канікули» я першим ділом згадую мокрий ліс і гриби.

Ще на осінніх канікулах ми їздимо до бабусі. Я залишаюся в неї на кілька днів. До мого приїзду бабуся зазвичай бере квитки в цирк або на дитячий спектакль, і ми з нею ходимо дивитися виставу.

Щоб ми на канікулах не нудьгували, наш класний керівник теж організовує який-небудь культурний похід, наприклад, в музей, на виставку. На останніх осінніх канікулах ми побували в дельфінарії. Там виступали дресировані морські котики, білі кити і дельфіни. У мене залишилася маса вражень! Так що ті осінні канікули я провів дуже добре.

Вперше я її побачила коли була ще зовсім маленька. Вона йшла, немов летіла. її професія загадкова й впливає на вибір кожного. Вона військовий журналіст. Грім гармат, безперервні постріли та нескінченні рани військових не лякають її, а навпаки порушують до дій. Вона звикла говорити тільки правду, доносити її до кожного серця, захищати воля й свободу своєї країни. Події в нашій рідній країні змусили її стати волонтером, навчили її допомагати іншим та боротися за життя багатьох військових. З часом і вона також взяла до своїх рук зброю, навчилася управляти важкою артилелією, стріляти з літака. Мабудь, вона знайома кожного, відчайдушна й загадкова Надія Савченко. Так, скажите ви, адже вона помилилася. Кожен же має право на помилку, кожен може щробути неправильний вибір і задихатися від його последствий, благаючи про до Але вона в певній мірі і досі не здалася, вона ще намагається тримати штурвал свого життя в своїх руках. Вона є приклад для наслідування кожного. Надія й справді щира партіотка рідної землі!