Визначте, у яких випадках сполучники сурядності з'єднують однорідні члени речення, а в яких — частини складносурядного 1 . була гроза, по горах в'ється дим і сивим и струмує ручаями . повітря склом виблискує ламким , і тиша ніжно дзвонить над гаями . 2. слова одні нам тішать зір і слух, а інші нас відштовхуют ь раптово . в одних — огон ь і істина жива, а є й мертвотні , крижані слова . 3 . яке ж це слово приязне : карпати! його з дитинства серцем я злюбив . у нім і грому майського розкати , і сив а далечінь гірських шпилів , і співанка русявого дівчати , і голосні трембіти пастухів , і сум утрат , і мідний поклик слави.. 4 . здалеку чути переплеск весла, падуть листки, пожовклі і червоні , і тихо плинуть по холоднім лоні туди, куди і молодіст ь пішла . 5 . прив'яла папороть ще зеленіє . та вже горять, як свічі, дерева , і памороззю криється трава уранці- рано . 6 . темніє обрій. добродушний грім спросоння загримів , — але над нами ще ясно й синьо . 7 . метнулос ь гайвороння кра й дороги — і простяглас ь пустиня навкруги ( 3 тв. м. рильського). 8. немов ласкаві вересневі феї спинили час , — і всесвіт не (

1.При́судок — головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом. Присудок — головний член двоскладного речення, що характеризує підмет за дією чи ознакою.3.Пі́дмет (лат. subjectum) — це головний член речення, граматично незалежний, означає предмет, ознака якого виражається присудком. Підмет і другорядні члени речення, що належать до підмета, утворюють групу підмета. 4.Підмет може бути: простим — вираженим одним словом; складеним — вираженим словосполученням 5.Солодкий голос матері пробивався до неї через магічну заслону думок.

Брат з сестрою йдуть до школи.

Сміливі зажди мають щастя.

Объяснение:

3мрпо

Я не вірю в щасливе життя. Безглуздя все це! Ну в кого воно буває? Не знаю ні однієї людини з таким визначенням власного перебування на земній поверхні. Але я вірю в мить щастя. Швидкоплинну мить. В якій є все, що бажаєш. Така собі цілісність і повнота всіх мрій і найкращих уявлень. Всесвітня любов – улюблена робота, щирі друзі та, що взагалі в голові не вкладається, кохана людина. Ну і щось типу крутої тачки, або двоповерхового будинку. Та ще багато маленьких щастячок типу квитка з шістьма сімками, або крутих чобіт на шнурках. Отака от мить щастя. І навіть вона трапляється не кожному. Але я мрію про неї. Встигнути відчути щось подібне і потім згадувати решту життя. Писати про це світлі розповіді або вірші. І казати тим, хто значно молодший щось типу: життя не суцільна фігня. В ньому трапляється мить щастя.