Визначте відмінок іменників із прийменниками. Який прийменник ужито з кількома відмінками? Мотря махнула на себе хусточкою, сіла на призьбі й задумалася. 1лько, пильно слідкуючи за нею, проти волі задивився на красу п, що тепер іще якось впразніше внявлялася на сірому тлі стіни,-на ту красу, що не бе у вічі, що на перший погляд ледве примітна, а тільки в неї вдивишея, можна впитися й очима, серцем, всею істотою. То була краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюють деякі з наших письменників. Не було в неі ні «губок, як пуп'янок, червоних, як добре намисто», ні «підборіддя, як горішок», ні «пік, як повна рожа», і сама вона не «вилискувалась, як маківка на городі». Чорна, без лиску, товста коса; невнсокий, трохи випнутий лоб; ніе тонкий, рівний, з живими ніздрями; свіжі, наче дитячі, губи, що якось мило загинались на кінцях; легка смага на матових, наче мармурових, щоках великі, надзвичайно великі, з довгими віями, темно-сірі очі, з яких здавалося, дивлячись, наче лилося якесь тихе, м'яке, ласкаве світло,-то була й уся краса сіеї дівчини (В. Винниченко).
Починаючи “Змійовими валами”, що більше тисячі років тому було рукотворно насипано тут як оборонна споруда Київської землі за часів Володимира Хрестителя, і закінчуючи городом-портом Витичевом, осередком удільного трипільського князівства городом-фортецею Треполем та багатьма іншими старорусь¬кими поселеннями прикиївського правобережжя – все це віхи, якими позначила себе княжа доба в нашому краю.