Визначте, які з речень є неповними. Схарактеризуйте їх за видами (контекстуальні, ситуативні, еліптичні, обірвані ...). І. 1. Тебе вечерею годуватимуть, а нам по бутерброду (Ю. Смолич). 2. А поглянь на себе. Рука як їроплан. Ти ж в люк не влізеш. З госпіталю? 3. Ми тобі добро, а ти – злом? 4. Але є тексти для запамʼятовування, а є – для забування. 5. Звідси поїдемо до резиденції Ягнича. Він за Ти! – заревів Агапіт. – Я віддам тебе… Я… я зажену тебе… Ти будеш у мене!.. 7. – Не треба про Ромео і Джульєтт, – попросив Шульга (З тв. П. Загребельного). 8. Знаєш, той пес… (Ю. Іздрик). 9. Ви на машині? 10. – Гайдн! – нарешті зрозуміла Олеся. – Ні, тридцять третьої сонати я не знаю. Але обовʼязково знайду і вивчу! (З тв. Є. Кононенко). 11. Хихикнув і порвався йти, але потрапив у кущ кропиви й попік руку (В. Шевчук). 12. А фільм – про любов і нас, його нам крутила доля (А. Криштальський). 13. [Вона:] А ви гадаєте, ваша версія не абсурдна? [Він:] Один – один (Н. Неждана). 14. Лежала й дивилась узори на килимі (В. Даниленко).
Навесні все на землі пробуджується до нового життя. Тане сніг, з'являється молода травичка, на деревах розкриваються бруньки. Навесні прилітають до нас перелітні птахи, починають робити кубельця, готувати домівки для майбутніх пташенят.
Я люблю гати за природою навесні. Люблю дивитися, як усе навкруги оновлюється, відчувати духмяний аромат рослин, - і на душі стає легко і радісно.
Хочеться стати птахом, здійнятися високо в небо і звідти подивитися на природу, що ожила.
Весна - це оновлення в житті, саме за це я люблю її.
Уперше в житті Сашко був у справжньому лісі. Переважали тут сосни. Високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. Сашко змалку відрізняв сосну від ялини. Принесе, бувало, мати під Новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «Оце тобі, Саш-ку, ялинка. Грайся, друзів запроси». Та хлопець добре знає, що це сосна. Ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. Ось хоровод струнких берізок. Вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. А що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? Наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.У лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. Часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. І знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. Чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. Дивно, але раніше Сашко не помічав пташиного гомону. Скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’їному... Птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли (За К.Світличним).