Визначте, якою частиною МОВИ Є КОЖНеСЛОВо рядка.
ВИПИШІТЬ із речення б різних за будовою словосполучень, зробіть
синтаксичний розбір.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не
раз переживала дні сили і слави, мала справді легендарнх героїв,
мужньо проходила крізь найважчі випробування, коли гинули не сотні й
тисячі, а мільйони й дочок і синів

Одного разу до Дієслова прийшла несподівана думка: «Я найважливіша частина мови». Чому, запитаєте Ви, дієслово так вирішило? А тому, дорогі друзі, що на Свято рідної мови до нього завітав «Хитрий Лис» Прикметник. Ось що він йому запропонував: «Друже Дієслово, а чи ти знаєш, що ти найважливіша, найгарніша та найпрацьовитіша частина мови!»

-    Та що це ти таке кажеш, брате Прикметнику? – здивувалося Дієслово.

-    А ти сам розсуди. Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна з нього зрозуміти, чи робилось там щось, чи щось робиться?

-    Як це? – не переставало дивуватися Дієслово.

-    А ось так, послухай речення: Галя квіти теплою водичкою.

-    Що теплою водичкою? – запитало Дієслово.

-    Ось бачиш, не зрозуміло. Чи вона поливала чи полила, чи, може, взагалі вона їх ошпарила, – засміявся Прикметник.

-    Так, ти правий! – гордо мовило Дієслово. – Що ж ти пропонуєш, Прикметнику?

-    Та так, що ж я можу запропонувати такій поважній частині мови, звичайно, бути царем над усіма частинами мови.

-    Хто ж мене царем проголосить? І як на все це подивиться наш брат Іменник.

-    Наших маленьких друзів: Займенника Прийменника та Сполучника – я беру на себе, – гордо мовив хитрун Прикметник. Іменника ми приборкаємо, довірся мені, – прищурив своє праве око Прикметник та й пішов так швидко, як і прийшов.

О, ось тепер Дієслово міркувало собі, як на його прекрасній голові засяє корона величі царської.

Прикметник тим часом побіг до Іменника і став йому нашіптувати: « Ой Іменничку, щось там лихе задумав наш спільний братик Дієслово. Хоче, щоб його царем проголосили!» 

-    Та ні, то все побрехеньки, – відсахнувся Іменник.

Ось я тобі братику правду кажу, хоче, хоче, сам мені казав сьогодні, що він основна частина мови, найголовніша!

-    Звісно без дієслова речення втрачає сенс, але коли без мене, воно теж незрозуміле, – заперечив Іменник.

-    Так-так, от і я кажу, що тобі треба царем бути, – крикнув наостанок і побіг «хитрий лис» Прикметник до Прийменника, Займенника. 

Прислівника, Числівника та Сполучника, що мешкали разом і вели спільне господарство.

І ось зібралася Рада частин мови, щоб вирішити головне питання: хто ж найважливіший – Дієслово чи Іменник? Кому царем бути? Одні кричать: «Іменнику!», інші «Дієслову!» А Прикметник тільки посміхається, що таку кашу заварив.

Мабуть і зараз би вони сперечались, якби не чарівниця, ім’я якої Зв’язна Мова. Прилетіла вона на своєму вірному коні Тексту і мовила: «Ви, братики, послухали хитруна Прикметника, який гарно говорить, але заздрить всім вам і тому вирішив вас пересварити. Ти, Дієслово, важлива частина мови, без тебе не можна зрозуміти, яка дія відбувається чи відбулася, але поміркуй, чи мало б ти таку вагу, якби не було Іменника, чи можна було б зрозуміти, про що чи про кого говориться в реченні? А без інших частин мови, чи гарним було б наше мовлення, чи зрозумілою думка, чи вірно передавалась би дійсність? Чи згодні ви, друзі, зі мною?»

-    І справді, чого ми тут репетуємо? – засміявся веселун Займенник, його підтримали інші.

-    А ти, Прикметнику, будеш суворо покараний, віднині тобі вічно слугувати Іменнику в реченні, хоч ти гарна частина мови, але тобою треба користуватись дуже обережно! – суворо сказала чарівниця Зв’язна Мова.

З того часу між усіма частинами мови панує мир та злагода.

Сучасне місто Дніпропетровськ є одним з найбільших міст і одним з найпотужніших промилових центрів Україні. Тут розташовано багато заводів і фабрик, науково-дослідних центрів та навчальних закладів. Ну і відовідно чимало зкладів дозвілля: торгівельних центрів і супермаркетів, кінотеатрів та театрів, музевї та виставкових залів, ресторанів і кафе і т.п.Проспект Карла Маркса вважають головною вулицею Дніпропетровська. Обабіч нього розташовані будівлі, о багато років тому: один із корпусів Гірничого університету, Дніпропетровський історичний музей, головпоштамт. Тут збереглася і будівля ще Катеринославської забудови-це корпус Потьомкинської фабрики та багато інщих древніх памяток.Та до найвизначніших історичних пам‘яткок, що єгордістю і славою нашого міста належать, перш за все Козацька фортеця Кодак, палац Григорія Потемкіна, Монастирський острів, Козацький хутір Галушівка Троїцкий собор, і.т. п Свогочасу В.Петров зазначав, що Дніпропетровськ – це місто, якому ластиво не закінчувати розпочате, не завершувати спроектоане, витрачати багато сил, надмірно напружуючи м’язи навіть до зриву, але так і не досягти поставленої мети…Я думаю, що наш Дніпропетровськ до сьогодні ще не був спроможний реально показати всім, наскільки він яскравий і непередбачуваний. Мені дуже хотілосая б у майбутньому довести, яке це незвичайне і цікаве, неперевершене у своєму потенціалі місто.Що ж можна було б визначити як ключовий міфом нашого Дніпропетровська? Мені здається, таким міфом може стати міцне гармонійне переплетення історій і традицій багатьох. Що проживають тут. Привабливими для туристів можуть стати і козацькі традиції, і діяльність Катерини ІІ, і легендарний "Південмаш", і навіть Ю. Тимошенко. Відмінним компонентом неповторного іміджу Дніпропетровська може бути не лише історія, а й природні особлиості, зокрема могутність Дніпра. Головне – любити своє місто!