"Усі сидять у теплих будівлях, лишень мені не сидиться. Я хочу вийти на вулицю подивитись на свою будівлю, на інші будівлі і з радістю крикнути, що попри погоду, погодні негаразди я є щаслив(-им;-ою) Коли я вийш(-ов;-ла) то побачила ще декілька дітей, які прямували до мене і я зайш(-ла;-ов) додому, адже було дуже холодно. За цими дітьми я га(-в;-ла) з вікна. Усі вони були надзвичайно щасливі. Грали у сніжки, ліпили снігову бабу, раділи та веселились. По їхній поведінці я в якійсь мірі й впізна(-в;-ла) себе. набравшись сміливості я тепло вдягнувшись пішла до них. Відразу ж поча(-в;-ла) розмову. За перших 10 хвилин я зрозуміла, що це є мої люди, яким я дуже завдячую."- ось таку цікаву історію розповідав усім дітям на вулиці наш дід Афанасій.
Діалог на тему «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…» пропоную скласти так: - Привіт, Марусю! Ви зустріли вчора твою старшу сестру? - Привіт, Галю. Так, зустріли. Хоч їй і добре живеться з чоловіком в іншому місті, вона всеодно сумує за матусею. - Мені здається, це у всіх так. Адже мама - найрідніша людина в світі. - І де б ти не був, рідна домівка там, де живе твоя мама. - Так. Важко і матусі без своєї дитини. Але вона ніколи в цьому не признається. І куда б дитина не йшла, мати завжди чекатиме на неї. - Не дарма є вислів: . «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…». - Згодна. Любов до матері відома кожній людині. Іноді без неї стає так тоскно... - Щаслива була тебе побачити. Дякую за приємну розмову та можливість подумати над важливими темами людського життя. Вибач, я маю бігти. - І тобі дякую. Успіхів!
Коли я вийш(-ов;-ла) то побачила ще декілька дітей, які прямували до мене і я зайш(-ла;-ов) додому, адже було дуже холодно. За цими дітьми я га(-в;-ла) з вікна.
Усі вони були надзвичайно щасливі. Грали у сніжки, ліпили снігову бабу, раділи та веселились. По їхній поведінці я в якійсь мірі й впізна(-в;-ла) себе. набравшись сміливості я тепло вдягнувшись пішла до них. Відразу ж поча(-в;-ла) розмову. За перших 10 хвилин я зрозуміла, що це є мої люди, яким я дуже завдячую."- ось таку цікаву історію розповідав усім дітям на вулиці наш дід Афанасій.
- Привіт, Марусю! Ви зустріли вчора твою старшу сестру?
- Привіт, Галю. Так, зустріли. Хоч їй і добре живеться з чоловіком в іншому місті, вона всеодно сумує за матусею.
- Мені здається, це у всіх так. Адже мама - найрідніша людина в світі.
- І де б ти не був, рідна домівка там, де живе твоя мама.
- Так. Важко і матусі без своєї дитини. Але вона ніколи в цьому не признається. І куда б дитина не йшла, мати завжди чекатиме на неї.
- Не дарма є вислів: . «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…».
- Згодна. Любов до матері відома кожній людині. Іноді без неї стає так тоскно...
- Щаслива була тебе побачити. Дякую за приємну розмову та можливість подумати над важливими темами людського життя. Вибач, я маю бігти.
- І тобі дякую. Успіхів!