моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. зветься воно василівкою, на честь хлібороба василя, який першим поставив тут хату.
той василь дуже вдало вибрав місце для оселі. опис місцевості села я почну з опису річки. вона тиха, заросла комишем. річка протікає відразу а околицею нашого села. там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
а далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. зі степом стикаються рівні зелені поля. тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
на схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. він має штучне походження. його вирили десь сімдесят років тому. саме сюди селяни ходят та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. в степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. а одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
але наше село цивілізоване. в ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “жабівкою”. у нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. до нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
більшість селян живе у садибах. вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. а потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.
Я- така людина, яка обожняє вихідні. Мої батьки раз в неділю їдуть до моїх бабусі і дідуся, а я взмозі запросити до себе моїх друзів. В мене є багато друзів, найкращі з них-Микола, Кирил, Настя(єслі хоч, то придумай якісь імєна).Микола ходить на тренування з футбола, а Кирил друг Миколи, саме Микола й розповів мені про Кирила.Настя- це моя однакласниця, вона завжди допомагая мені з домашніми завданнями, а також завжди говорить мені, що я повинен вчитися. Мене, Миколу і Кирила дорослі називаєть шибинками, вони говорять нам, щоб ми стрімилися бути, як Настя. Коли вихідні закінчуються я дуже нудьгую, тому що мені доводиться вчити уроки,
які на мій погляд дуже нудні. Я люблю свої вихідні, вони є світлом в кінці тунеля.
моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. зветься воно василівкою, на честь хлібороба василя, який першим поставив тут хату.
той василь дуже вдало вибрав місце для оселі. опис місцевості села я почну з опису річки. вона тиха, заросла комишем. річка протікає відразу а околицею нашого села. там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
а далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. зі степом стикаються рівні зелені поля. тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
на схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. він має штучне походження. його вирили десь сімдесят років тому. саме сюди селяни ходят та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. в степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. а одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
але наше село цивілізоване. в ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “жабівкою”. у нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. до нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
більшість селян живе у садибах. вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. а потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.
Объяснение:
Мій вихідний день
Я- така людина, яка обожняє вихідні. Мої батьки раз в неділю їдуть до моїх бабусі і дідуся, а я взмозі запросити до себе моїх друзів. В мене є багато друзів, найкращі з них-Микола, Кирил, Настя(єслі хоч, то придумай якісь імєна).Микола ходить на тренування з футбола, а Кирил друг Миколи, саме Микола й розповів мені про Кирила.Настя- це моя однакласниця, вона завжди допомагая мені з домашніми завданнями, а також завжди говорить мені, що я повинен вчитися. Мене, Миколу і Кирила дорослі називаєть шибинками, вони говорять нам, щоб ми стрімилися бути, як Настя. Коли вихідні закінчуються я дуже нудьгую, тому що мені доводиться вчити уроки,
які на мій погляд дуже нудні. Я люблю свої вихідні, вони є світлом в кінці тунеля.