Вкажіть рядок, у якому допущено помилку. 1)Господар каже слузі, що, небораче, це ти в усьому винен. 2)Дідусь таємницю повідав мені, що літечко любе зимує в сосні. 3)Рубін сказав, що він не хотів красти яблука. 4)Мальва, зовсім байдужа до материних надій,
Н. тридцять висим р. тридцяти( тьох) восьми( висьмох) д. тридцяти( тьом) восьми( висьмом) з. тридцять( тьох) висим( ( висьмох) о. тридцятьма( тьома) висьмома м. на тридцяти( тьох) восьми( висьмох)
н.двисти сорок три р.двохсот сорока трьох д.двомстам сорока трьом з. двисти сорок три трьох о. двомастами сорока трьома м. на двохстах сорока трьох
н.тисяча сто шистдесят сим р. тисячи ста ШИСт десяти( тьох) семи( симох) д. тисячи ста ШИСт десяти( тьом) семи( симом) з. тисячу сто шистдесят( тьох) сим( симох) о. тисячею ста шистдесятьма( тьома) симома м. на тисячи ШИСт десяти( тьох) семи( симох)
р. тридцяти( тьох) восьми( висьмох)
д. тридцяти( тьом) восьми( висьмом)
з. тридцять( тьох) висим( ( висьмох)
о. тридцятьма( тьома) висьмома
м. на тридцяти( тьох) восьми( висьмох)
н.двисти сорок три
р.двохсот сорока трьох
д.двомстам сорока трьом
з. двисти сорок три трьох
о. двомастами сорока трьома
м. на двохстах сорока трьох
н.тисяча сто шистдесят сим
р. тисячи ста ШИСт десяти( тьох) семи( симох)
д. тисячи ста ШИСт десяти( тьом) семи( симом)
з. тисячу сто шистдесят( тьох) сим( симох)
о. тисячею ста шистдесятьма( тьома) симома
м. на тисячи ШИСт десяти( тьох) семи( симох)
У ночі хлопцю не хотілося ти до дому. Повний, атончений покраях місяць
один одинцем спокійно котися вгорі. У сріблясто-зеленому потоці, що
бетугану лився наискіс з гори, потонув майлан Кость відрату проминун гіллясті
липи, котрі оточили соборний центар. і по волі пішов Старокиївською
вулицею. Було, здасться, а північ. Перед очима роляглася порожня вулиця, і
тільки де не де вдалечі глухо і делаче такав чись собака Безсумніву, Кость
Городенко цієї ночі не засне. Місяць длятиме и далі срібну зливу, а знайома
порожня вулиця розкаже Костеві видимо невидимо чого
Объяснение: У ночі хлопцю не хотілося ти до дому. Повний, атончений покраях місяць
один одинцем спокійно котися вгорі. У сріблясто-зеленому потоці, що
бетугану лився наискіс з гори, потонув майлан Кость відрату проминун гіллясті
липи, котрі оточили соборний центар. і по волі пішов Старокиївською
вулицею. Було, здасться, а північ. Перед очима роляглася порожня вулиця, і
тільки де не де вдалечі глухо і делаче такав чись собака Безсумніву, Кость
Городенко цієї ночі не засне. Місяць длятиме и далі срібну зливу, а знайома
порожня вулиця розкаже Костеві видимо невидимо чого