Речення — це синтаксична одиниця, яка слугує для формування повідомлення і передачі думки. За метою висловлювання речення поділяють на розповідні, питальні, спонукальні. Розповідні речення містять у собі повідомлення (У всіх було легко й радісно на серці); у питальних реченнях про що-небудь запитується (Хіба щастя може бути одноманітне?); у спонукальних реченнях виражається спонукання до дії (Розцвітай ти, весно красна! (Нар. тв.)). Усі ці речення можуть бути також окличними, якщо вони виражають радість або сум, здивування або захоплення того, хто говорить (Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Леся Українка)), або неокличними, якщо вони є емоційно нейтральними, тобто додатково не виражають почуттів мовця.
Залежно від будови речення поділяються на прості та складні. Простим називається речення, яке має тільки одну граматичну основу (Вибігла на вулицю весела дітвора). У складному реченні можуть бути дві і більше граматичні основи, тобто дві і більше частин. Частини складного речення можуть бути пов’язані між собою за до нтонації та сполучників (Я прибіг додому дуже швидко, але батька вже не було — сполучникове речення) або за змістом, а також інтонаційно (Сонце сяє, пташки щебечуть, бджоли гудуть — безсполучникове речення).
За наявністю головних членів прості речення поділяють на двоскладні та односкладні. У двоскладних реченнях присутні і підмет, і присудок (Над нашим краєм пісня шириться й росте). В односкладних реченнях граматична основа складається з одного головного члена (підмета або присудка), другий головний член не потрібен, оскільки зміст речення і так зрозумілий (Не вчись руйнувати, а вчись будувати (Нар. тв.)).
Я дуже люблю наш шкільний двір. Це не майданчик, це центральне місце всіх подій шкільного життя. Адже задумайтеся: куди біжать школярі в теплу погоду обговорити на перервах свої справи? У двір! Так, шкільний двір – це надзвичайно цікаве місце для Давайте подивимося.
Ось дзвенить дзвінок з другого уроку – все на двір. І починається: хто в резиночки стрибати, хто квіти на клумбах поливати, хто обговорювати, справедливо йому поставили оцінку, а хтось із старшокласників в. покурити. Всі зайняті, адже подвір’я велике, всім місця вистачає. Виходячи зі школи, ми бачимо праворуч і ліворуч дві квітучі клумби, за ними постійно доглядають.
Якщо учневі захочеться п’ятнадцять хвилин свого відпочинку пронести серед зелені, не виходячи за межі шкільного двору, він може пройти через школу, в сад. Там ростуть фруктові дерева, цвітуть кущі, дуже багато бузку! Побігаєш серед цієї краси – і втому як рукою знімає, можна приступати до уроків.
Наш шкільний двір прекрасний: він затишний, світлий Я б ні за що не проміняла його на тисячі інших шкільних дворів!
Речення — це синтаксична одиниця, яка слугує для формування повідомлення і передачі думки. За метою висловлювання речення поділяють на розповідні, питальні, спонукальні. Розповідні речення містять у собі повідомлення (У всіх було легко й радісно на серці); у питальних реченнях про що-небудь запитується (Хіба щастя може бути одноманітне?); у спонукальних реченнях виражається спонукання до дії (Розцвітай ти, весно красна! (Нар. тв.)). Усі ці речення можуть бути також окличними, якщо вони виражають радість або сум, здивування або захоплення того, хто говорить (Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Леся Українка)), або неокличними, якщо вони є емоційно нейтральними, тобто додатково не виражають почуттів мовця.
Залежно від будови речення поділяються на прості та складні. Простим називається речення, яке має тільки одну граматичну основу (Вибігла на вулицю весела дітвора). У складному реченні можуть бути дві і більше граматичні основи, тобто дві і більше частин. Частини складного речення можуть бути пов’язані між собою за до нтонації та сполучників (Я прибіг додому дуже швидко, але батька вже не було — сполучникове речення) або за змістом, а також інтонаційно (Сонце сяє, пташки щебечуть, бджоли гудуть — безсполучникове речення).
За наявністю головних членів прості речення поділяють на двоскладні та односкладні. У двоскладних реченнях присутні і підмет, і присудок (Над нашим краєм пісня шириться й росте). В односкладних реченнях граматична основа складається з одного головного члена (підмета або присудка), другий головний член не потрібен, оскільки зміст речення і так зрозумілий (Не вчись руйнувати, а вчись будувати (Нар. тв.)).
Відповідь:
Я дуже люблю наш шкільний двір. Це не майданчик, це центральне місце всіх подій шкільного життя. Адже задумайтеся: куди біжать школярі в теплу погоду обговорити на перервах свої справи? У двір! Так, шкільний двір – це надзвичайно цікаве місце для Давайте подивимося.
Ось дзвенить дзвінок з другого уроку – все на двір. І починається: хто в резиночки стрибати, хто квіти на клумбах поливати, хто обговорювати, справедливо йому поставили оцінку, а хтось із старшокласників в. покурити. Всі зайняті, адже подвір’я велике, всім місця вистачає. Виходячи зі школи, ми бачимо праворуч і ліворуч дві квітучі клумби, за ними постійно доглядають.
Якщо учневі захочеться п’ятнадцять хвилин свого відпочинку пронести серед зелені, не виходячи за межі шкільного двору, він може пройти через школу, в сад. Там ростуть фруктові дерева, цвітуть кущі, дуже багато бузку! Побігаєш серед цієї краси – і втому як рукою знімає, можна приступати до уроків.
Наш шкільний двір прекрасний: він затишний, світлий Я б ні за що не проміняла його на тисячі інших шкільних дворів!
Пояснення: