1. Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем. 2. Не треба сліз і непотрібен сміх. 3. Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки. 4. Серцю дано не бідніти, і думам не дано всихать! 5. Щастя твоє летить, і радість твоя розгорнула крила, і погожий день обіймає по-батьківському. 6. Запахла осінь в’ялим тютюном, та яблуками, та тогким туманом... 7. Повітря тремтить від спеки, а в рібнім мареві танцюють далекі тополі. 8. Там нікого не було - і Остап з Соломією присіли на мішках. 9. У грудях у нього хрипіло і було боляче дихати. 10. Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
2. Не треба сліз і непотрібен сміх.
3. Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.
4. Серцю дано не бідніти, і думам не дано всихать!
5. Щастя твоє летить, і радість твоя розгорнула крила, і погожий день обіймає по-батьківському.
6. Запахла осінь в’ялим тютюном, та яблуками, та тогким туманом...
7. Повітря тремтить від спеки, а в рібнім мареві танцюють далекі тополі.
8. Там нікого не було - і Остап з Соломією присіли на мішках.
9. У грудях у нього хрипіло і було боляче дихати.
10. Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
Великодні дзвони радість сповіщають, зігріває душі благодать небес, пісню Воскресіння янголи співають, бо з нами, бо Христос Воскрес!
Великодні дзвони
радість сповіщають
зігріває душі
благодать небес
пісню Воскресіння
пісню співають
Объяснение:
1) Речення має інтонаційну завершеність, а словосполучення не має.
2) Словосполучення поєднує два й більше повнозначних слів (є головне слово й залежне), речення має граматичну основу та другорядні члени речення.
3) Словосполучення називає предмет, ознаку тощо (ширше, ніж слово), за до речення висловлюють думку.