Вот текст, его нужно сжать так чтобы он был максимально похож на пересказ!
Нинішній освічений і всезнаючий мандрівник добре знає цей острів. Будучи
найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі, він перетворився останнім часом на
осередок туризму. Кожен, хто подорожує Дніпром, ступає на цю предковічну
землю. І взагалі всі, хто приїздить до запорізького краю, прагнуть неодмінно
відвідати легендарну Хортицю.
Хортиця — сестриця Дніпра. Скільки несе свої води Дніпро, стільки й
височить посеред його розлогого плину усіяний могутніми дубами кам'яний острів,
що, немов гігантський старезний вітрильник, тихо пливе у вічність. Хортиця в
сльотаву днину — сувора і хмурна, за сонячної погоди — велична і чарівна.
Острів — справжнє буйство ландшафту. Утворюючи його, природа довго не
роздумувала — нагромадила купу гранітних скель, залила низинні місця водою,
кинула віхті зелені — і вийшло диво. Мальовнича краса острова збереглася і до
наших днів.
Хортиця — свідок подій сивої давнини. На крутих берегах острова
зупинялися воїни київських князів Олега, Ігоря, Святослава, Володимира. Пізніше
тут була Запорозька Січ, майоріли козацькі корогви. Під одним із дубів козаки
писали лист турецькому султанові.
До наших днів дійшли козацькі назви окремих скель. «Найстійкіша» Чорна
скеля. Навіть за найясніших днів не освітлюється сонцем. За переказом, саме на
Чорній скелі 972 року загинув у нерівному бою князь Святослав.
Страшить відвідувачів Зміїна печера, що являє собою природне урвище
глибиною до чотирьох і шириною до одного метра. Переказують, що тут запорозькі
козаки ховали військову казну.
Довкруг Хортиці чимало напівзатоплених скель-острівців. Одна із скель
називається Запорозька миска. Це справді дивовижне творіння природи — виїмка
діаметром півтора і глибиною близько метра, схожа на посудину. З покоління в
покоління дніпровські лоцмани передавали легенду про те, що в спекотні дні козаки
варили галушки величиною з кулак.
Неподалік від острова, на околиці села Верхня Хортиця росте славетний
сімсотрічний дуб. Розповідають, що під дубом стояв із своїм військом Богдан
Хмельницький, коли 1648 року йшов на Жовті води.
Нині унікальна пам;ятка природи під охороною закону.
Заранее
У житті людина може досягати різних висот. Багато хто прагне владарювати, керувати, бути значною й помітною фігурою. А дехто вважає, що й маленька людина може приносити велику користь. Викладіть Ваш погляд на проблему: Чи заслуговує маленька людина на ту ж повагу, шо й людина з високими амбіціями?
Без перебільшення можна стверджувати, що кожна людина гідна поваги, незважаючи на її становище в суспільстві чи кількість грошей.
Щоб довести свою думку, скажу таке: звичайна й проста людина може бути наділена найкращими людськими якостями. На щастя, особистість визначають доброта, щирість, чесність, уміння співчувати, а не амбіції чи рівень достатку.
На згадку спадає головна героїня драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Її в селі характеризують так: «Золото – не дівка!». Наталка самовіддано любить матір, шанує старших, демонструє вірність у коханні до Петра. Котляревський змалював реалістичний образ української дівчини, яка заслуговує на велику шану.
Наведу ще один аргумент, що підтверджує мою правоту. Людині не обов’язково досягати якихось нереальних висот, вона може домогтися успіху хоча б в одній сфері, творити добро, допомагати іншим. І це заслуговує на повагу.
Прикладом, що ілюструє цей аргумент, може бути життя й діяльність моєї тітки Ольги Іванівни. Вона працює хірургом у звичайній районній лікарні. Це високопрофесійний фахівець своєї справи, який обожнює роботу. Ольга допомагає великій кількості людей, з колегами ж вона ділиться досвідом. Пацієнти обожнюють цю жінку й називають «лікарем від Бога».
Отже, шанобливе ставлення отримують люди завдяки своїм учинкам, чеснотам, моральним якостям. Навіть «маленька» людина може своєю щоденною працею приносити велику користь суспільству.
Для майбутнього досягнення моєї мрії я з 7 років Почав відвідувати волейбольну секцію, кожну п’ятницю я дивлюся і волейбольну гру, і ще більше закохуюсь у цей вид спорту. Мій улюблений тренер каже що в мене справжній талант до волейболу і що в майбутньому я можу стати справжньою зіркою!
Я дуже впевнений у власних силах і я знаю що хочу від майбутнього, мені подобається займатися волейболом, у ньому мій талант, я працюю зараз, щоб моя мрія здійснилася потім.