Це місце завжди було чарівним для мене. Навіть, побачивши десь неочікувано лише назву Псел, мої думки ринули в дитинство. Відразу згадувалось, як я босим бігав по берегу річки. І, ось, сьогодні, я стою гаю за тим, що відбувається тут. Нічого не змінилося за стільки років. Міста розвиваються, шумлять, а тут все так, як і колись. Спокійні люди прогулюються вулицями, нікуди не поспішаючи. Старенькі діди і далі випасають худобу гають за тою могутньою рікою. Весняна повінь вже минула і на берегах річки з'являється перша травичка. Але тварини не дають їй вирости - відразу вискубують її. для мене, це найчарівніше місце в світі і хочу завжди сюди повертатися!
в словах античного філософа Сенеки покладено дуже глибокий зміст. який, на жаль, в сучасному світі не кожен зрозуміє. я розумію це вислів як поклик або ж кредо. мені надто сильно сподобалися ці слова, саме тому я напишу про їх сутність. ці слова надають поштовх прислухатися не лише до свого розуму, а ще й до того, про що говорить нам душа та серце. звісно, все це духовні цінності. проте я не можу оминути і їх, для мене це надто важко. абсолютно все про що ми говоримо, ми повинні говорити з душею та впевненістю в своїх словах. можливо, це найголовніше. адже говорити те, що хочуть чути інші зовсім недоречно, це вбиває власну самооцінку, яка потребує праці не лише над собою, а щей над оточуючим світом.
І, ось, сьогодні, я стою гаю за тим, що відбувається тут. Нічого не змінилося за стільки років. Міста розвиваються, шумлять, а тут все так, як і колись. Спокійні люди прогулюються вулицями, нікуди не поспішаючи. Старенькі діди і далі випасають худобу гають за тою могутньою рікою.
Весняна повінь вже минула і на берегах річки з'являється перша травичка. Але тварини не дають їй вирости - відразу вискубують її. для мене, це найчарівніше місце в світі і хочу завжди сюди повертатися!
в словах античного філософа Сенеки покладено дуже глибокий зміст. який, на жаль, в сучасному світі не кожен зрозуміє. я розумію це вислів як поклик або ж кредо. мені надто сильно сподобалися ці слова, саме тому я напишу про їх сутність. ці слова надають поштовх прислухатися не лише до свого розуму, а ще й до того, про що говорить нам душа та серце. звісно, все це духовні цінності. проте я не можу оминути і їх, для мене це надто важко. абсолютно все про що ми говоримо, ми повинні говорити з душею та впевненістю в своїх словах. можливо, це найголовніше. адже говорити те, що хочуть чути інші зовсім недоречно, це вбиває власну самооцінку, яка потребує праці не лише над собою, а щей над оточуючим світом.