Вправа 1. Прочитайте описи природи. Знайдіть ознаки, характерні для кожної пори року. Доповніть власними, яких, на вашу думку, бракує. 1. Радісна, гомінка і пахуча весна. Дзвінко співають птахи, дзюркочуть попід деревами весняні струмочки. Смолою пахнуть на бубнявілі бруньки. Теплий вітер пробігає у верховітті. Скоро, скоро вдягнеться ліс у листя, зацвіте на узліссях черемха, защебечуть над струмками дзвінкоголосі соловейки... (За         І. Соколовим-Микитовим).

2. Вечір видався казковим. На зоряному небі яскраво світив місяць. Скрізь лежав яскраво-білий сніг, що мерехтів від сяйва зі рок. Він здавався різнокольоровим: і білим, і фіолетовим, і рожевим, і золотистим. Мороз був тріскучий і колючий, але водночас приємний і радісний. Дерева — високі, стрункі, обліплені снігом — стіною стояли вздовж дороги... (З журналу). 
іі
3. Отже, усе прокинулося, ожило і почало розвиватися, набиратися нових сил. І під чистим небом, гарячим сонцем усе набирається нової, пишної, ароматної чарівності, бо мчить літо із своїм шаленим ритмом життя. Літо — це відпочинок, сонце,
ів
​​

Я вважаю, що людина вчиться протягом усього свого життя. І навіть якщо вона старанно гризла граніт наки в школі та університеті, то впродовж життя ця особа дізнається багато нового.

По-перше, світ постійно змінюється, розвиваються технології, які роблять життя простішим. І для того, щоб жити з комфортом убсучаснлму світі потрібно вчитися користуватимя всіма благами цивілізації, що для дітей 50-60-х років буває важко. Яскравим прикладом з мого життя є моя бабуся. Вона закінчила школу на відмінно, а університет з червоним дипломом. Здавалося б чому ще вчитися? Але зараз бабуся вчиться користуватися комп'ютером, бо сучасний світ вимагає цього від неї. Незважаючи на всі свої знання, протягом життя вона вчиться чомусь новому.

По-друге, є люди, які впродовж життя навчаються, вдосконалюють себе і свої навички. Для того, щоб досягти вершинт своєї майстерності. Вони постійно вчаться інколи навіть все їхнє життя. Яскравим прикладом з української літератури є образ Степана Радченка із роману "Місто" Валер'яна Підмогильного. Степан протягом усього твору вчиться чомусь новому. І разом з здобутими знаннями він еволюціонує з сільського хлопчини в міського письменника. І в кінці роману за до надбаних знань Степан стає відомим письменником.

Отже, незважаючи на вік людина завжди може дізнатися те, чого раніше не знала. І не важливо чи вчитися всупереч певних обставин, чи для саморозвитку. Головне - це не треба цього боятися чи соромитися.

На мою думку, зрада - це ніщо інше, як кінець довірі. Людина, яка вас зрадила, вже тоді знала, на що йшла, тобто зрада - це заплановане рішення. Якщо є довіра між людьми, вони діляться між собою радощами та негараздами, не заздрять та не брешуть,поважають вибір та думку одне одного. Коли одна із них перестає це робити, це означає, що вона вже перестає довіряти тобі. Тобто або знаходить іншу людину на заміну вам, або використовує вас в своїх цілях і не більше, або порушує те, заради чого підтримується довіра. З такою людиною надалі колишнє спілкування зупиняється, починаються сварки, непорозуміння, людина робить тобі боляче. Звичайно, кажуть, що без сварок не буває міцної дружби, але якщо ситуація не покращується в кращу сторону, то краще залишити все так, як воно є, і не старатись щось змінювати, бо в більшості випадків люди не змінюються.Таку дружбу краще не відновлювати, адже знову з великою ймовірністю повториться та сама історія, і від цього гірше буде тільки вам.
Тому я вважаю, що зраду пробачати не можна, бо якщо вас зрадили раз, значить зрадять і наступний раз.Так, можна відновити дружбу, але ви завжди будете мати на думці те, через що ви перестали спілкуватись. Це вже не буде та дружба, яка була колись.