Вправа 1. З поданих словосполучень виберіть ті, що містять порядкові
числівники.
Остання надія, трьохповерховий будинок, восьмий солдат, друге поле, дві
треті яблука, п’ятнадцятий трактор, двадцятий сніп, цілодобове чергування,
одноосібний опір, треті півні, дванадцятий апарат, минулорічний звіт, дев’яності
роки, четвертий шалаш, семирічний хлопчик, сьомий станок, третє коло, частий
гість, перший листопад, минуле сторіччя, двадцять першу добу.
Ключик: удругому слові кожного з виписаних словосполучень підкресліть
останню букву й запишете закінчення вислову Арістотеля: «Терпіти
несправедливість – означає…»

Хліб — це саме життя, його обожнюють і звеличують, навко­ло нього зосереджується все існування людини, йому підпоряд­ковуються час і простір. Тому й культура наших пращурів була хліборобською. До хліба українці віддавна ставилися з особли­вим пошанівком: крихітка хліба від паляниці не може бути зме­тена зі столу під ноги разом із сміттям.

Хліб — усьому голова. У цьому прислів’ї відображено вели­кий досвід і важливе життєве правило, осмислення ролі хліба в бутті українців і ставлення до нього кожного з-поміж наших співвітчизників.

Хліб відігравав величезну роль, по суті, у всіх обрядах укра­їнців, використовувався як ритуальна страва під час багатьох свят. Наприклад, під час обряду сватання батьки молодят обмінювалися хлібом, а під час запросин дарували випечені з пшеничного тіста шишки. А на весілля випікали коровай і бла­гословляли ним подружжя.

Так, хліб — це справедливість і добробут, праця й пісня. Однак найголовнішим є те, що хліб уособлює смерть і воскресіння, бо зернина вмирає, щоб воскреснути й подарувати людині десятки інших зернин. Людина ж, споживши хліб, вирощуватиме в душі добрі почуття, а в розумі — хвалебні думки.

Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.

Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.

Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.

Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.

Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!