Вправа 1. Запишіть речення, підкресліть дієприкметники, визначте їхні дієслівні й прикметникові ознаки. Укажіть, які синтаксичні функції виконують дієприкметники.
Часом темнішало від швидко літаючих хмар (Ю. Яновський). Ніхто не подолає у нас цієї сили, народженої в ділі, змужнілої в бою (М. Бажан). Мій перший
вірш написаний в окопі … (Л. Костенко). Світлиця була чиста, світла, простора; стіни були помальовані ясно-жовтою фарбою … (І. Нечуй-Левицький). В оживаючих деревах підіймалися нестримні весняні соки (О. Гончар).
Вправа 2. Із поданих речень випишіть дієприслівники, з’ясуйте їхні морфологічні ознаки й синтаксичну роль.
Дівчата зачіпали Миколу жартуючи, а він усе стояв похнюпившись. Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки… Микола з товаришами спав в лозах, готуючись в далеку дорогу. Микола, вкинувши в торбину шматок хліба на полудень, пішов на панський лан понад річкою. Ховаючи в скриню празникові одежу, мати знов почала мову про багатирку Варку (І. Нечуй-Левицький).
світу, так і моєї сім'ї. Навіть з самої назви ми
бачимо, що це щось важливе, адже складаєсь з
2 слів: Великий і День. Справді цей день є
величним адже саме тоді воскрес із мертвих Ісус
Христос - наш Бог та покровитель.
На теренах України святкувати Великдень як
Воскресіння Христа почали ще наприкінці
перешого тисячоліття, з приходом християнства
й святкується сьогодні.
Кожна родина святкує цей день по-різному. Одня
сім'ї збираються разом і їдять свячену їжу, інші
як звичайного дня просто сидять та дивляться
телевізор.
Особисто моя сім'я відсвятковує Великдень ось
таким чином. Дуже-дуже рано, близько п'ятої
години ранку, ми прокидаємося та йдемо до
церква зі святковими кшиками, щоб посвятити
паску. Потім, посвятивши їжі, йдемо додому й
накриваємо самачний стіл зі свячених продуктів.
Ми снідаємо та лягаємо трішечки відпочивати.
Зазвичай після невеличкого відпочинки мама і
тато звонять своїм друзям та родичам і
організовують пікнік. Мені це дуже подобається
адже тоді я мою змогу привітати своїх друзів,
братів та сестер з цим чудовим святом, граюся з
ними та розважаюсь. Цілий день проходить дуже
класно. Я із великим-првеликим задоволенням
можу сказати, що саме Великдень - це моє
улюблене свято, який єднає нас та зближує.
Ми просто йшли: у нас нема
Зерна неправди за собою.
Т. Шевченко
У житті суспільств та держав конституції відіграють особливу роль. Термін «конституція» (від лат. constitutio — установлення) вживали ще в період рабовласництва і феодалізму. У стародавньому Римі саме так називали постанови імператора.
Конституція є основним правовим актом держави — основним Законом, законом над законами, фундаментом розвитку соціальних та політичних відносин, гарантом забезпечення прав та свобод людини та громадянина.
Але що таке Конституція для кожного з нас? Це — шлях у цивілізований світ. Шлях цей не був усипаний трояндами, він був довгим та тернистим.
Україні завжди був притаманний демократичний республіканський устрій (його успадкували від народної ментальності державні структури війська Запорозького та Гетьманщини). Такий устрій крив у собі неабиякі можливості для саморозвитку нації. У Конституції, розробленої ще за гетьмана Пилипа Орлика, демократія була основним принципом. І хоча ця Конституція не була втілена в життя, не набула сили Закону, вона є унікальним історичним документом, цінною пам'яткою правової культури України.
Боротьба нашого народу за свої права, за права нації була штучно припинена жорстоким гнобленням царизму на довгі часи. Не маючи власної державності, Україна не мала й Конституції. Вона з'явилася тільки за часів УНР 1918 року.
І от, нарешті, нова віха в українській історії — 28 червня 1996 року о 9.30 ранку після двох діб безперервної та напруженої праці Верховна Рада України ухвалила Конституцію України — Основний Закон нашої суверенної держави (до речі, Україна — єдина держава на пострадянському просторі, яка парламентським шляхом отримала свою нову демократичну Конституцію).
Нехай знають на всім світі,
Як ми погибали
І, гинучи, свою правду
Кров'ю записали.
(П. Куліш)
Але кожна людина хоче, щоб її рідна країна піклувалася про неї та забезпечувала не тільки законодавчою базою, але і функціонуванням цієї бази у реальному, повсякденному житті.
Період, у який ми живемо, є переломним у розвиткові української культури. У країні ліквідовані всі цензурні контролюючі органи, суспільство звільнилося від панування марксистсько-ленінської ідеології. Немає більше перепон для розвитку науки культури, мистецтва (а я вважаю, що саме рівень цих показників демонструє рівень держави в цілому і тому є надзвичайно важливим не дати українській культурі занепасти). Наша країна перестала контролювати ці процеси, але вона їх більше і не фінансує.
Конституція України гарантує кожному громадянину здобуття безплатної середньої і вищої освіти. Для мене це є актуальним, тому що цього року я вступаю до вузу, а більшість з них перейшли на платне навчання і потрапити туди можуть тільки діти заможних батьків. До речі, одна з найбагатших країн світу — Федеративна Республіка Німеччина, — забезпечує своїм громадянам безплатну вищу освіту. Освіта потрібна всім, і її основи повинні бути закладені ще в дитинстві. Сучасній Україні потрібні люди з різнобічними знаннями, глибокою науковою підготовкою, вмінням вирішувати більш складні, ніж раніше, завдання у всіх галузях життя.
Від своєї держави я хочу дістати можливість йти обраним шляхом, стати висококваліфікованим спеціалістом та працювати в її інтересах.