Вправа 2. Прочитайте речення, з’ясуйте, зі скількох частин вони складаються. Перепишіть,
поставивши необхідні розділові знаки. Встановіть умови, коли розділовий знак не потрібен.
І. 1. Він шукав. Придивлявся до облич що миготіли перед очима ходив довго з вулиці на
вулицю і дріж проходила йому по тілу коли візники гукали на нього або дзвоник трамваю
несподівано гримів йому коло вуха (В. Підмогильний). 2. І хоч тепер уже лягла утома і
борозни прорізали чоло я все ж радий що кожну кому в своїх піснях я напоїв теплом (Д.
Фальківський). 3. Щоразу коли погляд ваш зупиняється на пам’ятникові Лесі Українки в Києві
чи коли ви зупинитесь в алеї придніпровського парку неминуче мабуть подумається вам є в
цих прекрасних образах щось і від неї самої від авторки від натхненної жінки-митця Галини
Кальченко (О. Гончар).

В кожної людини є право на життя.І кожна хоче його прожити як найкраще.Люди купують собі модний одяг,роблять зачіски.Але ж є і духовні цінності.Наприклад те,що люди можуть кохати,поважати,відчувати серцем.Все це людські якості.
  На мою думку,в житті найбільше потрібно цінувати саме право на нього.Життя-це все:веселощі,радість,кохання,іноді смуток,фантастичні події та історії,здобування нових знань у школі,та багато іншого.
  Тепер люди не дуже часто задумуються яке ж це щастя -Бути здоровими,і ходити,жити на цій Землі.Деякі люди не поважають свого існування,це видно по їхніх вчинках :вони вживають алкоголь,наркотики,і роблять інші шкоди для шкоди свому здоров*ю.Деякі люди займаються паркуром.Але навіть не задумаються про наслідки...
   І буває так,що ті люди,які народилися не дуже здоровими,наприклад без вміння ходьби,чи чогось подібного,вони більш активні,хочуть пізнати світ,і  навчаються багато нового.Скільки було передач по телевізору,де діти без рук,ногами,за до губи,малюють такі гарні картини!
  Поважайте те,що в вас є.І найголовніше,що вас є-Це життя.

Місто, В якому я живу, має дуже давню, багату і героїчну історію. Це місто кораблів і якорів, місто солоного вітру і просторих набережних. Я живу в місті, прославленому в багатьох чудових піснях, оспіваному в книгах таких знаменитих письменників, як Олександр Грін, Костянтин Паустовський. Багато писав про нього і мій улюблений письменник Владислав Крапівін. Часто, гуляючи по знайомих вулицях, я уявляю себе героєм черговий Крапівінского книжки. Адже я такий же засмаглий хлопчисько з подряпаними колінами та обгорілими на сонці волоссям, як і багато шибеники, що зійшли зі сторінок творів Крапівіна. Моє місто дуже красиве. У нього є свій характер. На перший погляд він здається серйозним і неприступним, немов заслужений воїн в парадному мундирі, чиї груди обвішана дзвінкими орденами і медалями. Але насправді, як і всі справжні солдати, моє місто веселий і дуже добрий, бо в ньому живуть хороші та чуйні люди. Дуже, дуже багато гарних людей!
Ви, напевно, здогадалися, де я живу? Моє місто носить славне ім’я Москва. І я дуже люблю його.
Ось ми і в Москві! Столиця Росії – величезний мегаполіс, і перша думка, яка у мене виникає, – як би не загубитися тут! Надивившись на нескінченні потоки машин, ми опускаємося в метро. Людей тут ще більше, ніж нагорі, і що дивно – багато читають (сидячи, стоячи і навіть на ходу!). Москва – дивовижний культурний центр. Складно собі уявити місто, в якому було б більше музеїв, театрів, галерей. А які тут чудові, просторі, світлі бібліотеки! У центрі Москви мало зелені, зате багато історичних пам’ятників архітектури. Вони чудово уживаються поруч з ультрасучасними будівлями, і це робить місто особливим, незвичайним, загадковим.
Йдемо по Старому Арбату. Чого тільки не знайдеш в строкатих численних наметах: матрьошки і шинелі, значки і картини, в’язані речі та вироби з бісеру … Нам потрібно встигнути в Центральний будинок актора на виставку квіткових композицій відомого голландського майстра. Дивно, що діяльність ЦДА пов’язана не тільки з кіно – тут проводяться зустрічі з відомими та просто цікавими людьми, всілякі виставки, на одній з яких ми сьогодні побуваємо. Мийок за – це величезне місто, де кожен може знайти свою нішу і справу, яка йому до душі.