ВПРАВА 209. Випишіть у дві колонки поширені й непоширені звертання. Чим вони виражені? 1. Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, але камінь має(С. Воробкевич). 2. Співай же, Десно, в весняних просторах, ростіть, будови, гомоніть, мости(М. Рильський).
3. Моя Україно, як я тебе любив, твої луги, твої степи розлогі (М. Старицький).
4. Чую, земле, твоє дихання, розумію твій тихий сум (В. Симоненко). 5.Давню байку правиш, друже!(Л. Українка). 6. Будь славен, день багатого врожаю, прозоре небо, підіймайся вище (А. Малишко).
6. Поїдеш далеко, побачиш багато; задивишся, зажуришся, згадай мене, брате! (Т. Шевченко).
7. Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе (В. Симоненко). 8. Як я люблю тебе, мій рідний краю! (І. Франко). 9. Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче! За тобою, Морозенку, вся Вкраїна
плаче! (Нар. тв.). 10. Дяка щирая тобі, нiченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько (Л. Українка).11.Дощик,дощик голубий,колосків не оббий зливами-приливами,хмарами огнивими...(А.Малишко).12.Сійся-родися,колосом розвийся,засівайся щастям,ниво молода!(В.Симоненко)
Верба
Ледь-ледь визирає лагідне сонечко з-поміж верболозів. На річці вже видно блакитні картини нового дня. У річку опускає свої китиці верба. Як називають вербу, яка вже зацвітає? Проміння сонячного дня. Саме така назва передає почуття цього дивовижного дерева. Існує прислівя: " Без верби і калини нема Батьківщини" . Це саме так, адже верба є народним символом України. Про неї складають вірші, пишуть оповідання. Хочуть передати цю ніжну, витомчену красу. Сонячний день поволі спадає. А одинока верба справляє свої золоті коси. Ранок, і все починається знову...
Кожної весни верба пробуджується від сну, скидає сріблясті намистинки снігу і причаровує весняною вродою кожного перехожого. Своїми пухнастими і ніжними котиками вона тягнеться ближче до сонечка і вбирає в них теплий мед золотих промінчиків, а коріннячком підбирається все ближче до води. Люди звеличують весняну красуню в піснях і віршах, а молодики виказують свої прояви кохання даруючи дівчаткам вербові букети. Посвячені на свята гілочки, люди весь рік зберігають в світлому куточку оселі, вважаючи їх за справжні оберегиⒶ.