ВПРАВА 209. Випишіть у дві колонки поширені й непоширені звертання. Чим вони виражені? 1. Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, але камінь має(С. Воробкевич). 2. Співай же, Десно, в весняних просторах, ростіть, будови, гомоніть, мости(М. Рильський).
3. Моя Україно, як я тебе любив, твої луги, твої степи розлогі (М. Старицький).
4. Чую, земле, твоє дихання, розумію твій тихий сум (В. Симоненко). 5.Давню байку правиш, друже!(Л. Українка). 6. Будь славен, день багатого врожаю, прозоре небо, підіймайся вище (А. Малишко).
6. Поїдеш далеко, побачиш багато; задивишся, зажуришся, згадай мене, брате! (Т. Шевченко).
7. Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе (В. Симоненко). 8. Як я люблю тебе, мій рідний краю! (І. Франко). 9. Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче! За тобою, Морозенку, вся Вкраїна
плаче! (Нар. тв.). 10. Дяка щирая тобі, нiченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько (Л. Українка).11.Дощик,дощик голубий,колосків не оббий зливами-приливами,хмарами огнивими...(А.Малишко).12.Сійся-родися,колосом розвийся,засівайся щастям,ниво молода!(В.Симоненко)​

В умовах тогочасного суспільства жінка не мала абсолютно ніяких прав. Звичайно О. Кобилянська не могла пройти попри цю тему. Якось вона написала у щоденнику: «Все, що я пишу, належить тільки українським жінкам» .
Ольга Кобилянська розпочала свій літературний шлях повістю «Людина» , у якій підняла актуальну і болісну на той час тему жіночої долі, поставила проблему емансипації жінки. Ця тема була близькою для письменниці, адже в її родині дівчаткам з дитячих років втовкмачували, що головною метою жінки є вдале заміжжя, що їй не треба вчитися, і вже зовсім не заохочувалась участь жінок у суспільному житті.
Та Ольга Кобилянська обрала інший шлях — вона стала однією з найосвіченіших жінок України, добре знала європейську культуру і своє життя присвятила літературній творчості. У її оповіданнях та повістях часто з'являються образи сильних та мужніх жінок, що кидають виклик оточенню, які незважаючи на засудження обирають свій життєвий шлях самостійно.
Проте не всім це вдавалося — життя було суворим до жінок, особливо до тих, хто насмілювався йти проти власної долі.
Повість «Людина» є першою в українській літературі спробою розкрити проблему емансипації жінки. Твір присвячений прини­женому становищу жінки в тодішньому галицькому суспільстві. Разом зі своєю героїнею Оленою Ляуфлер письменниця повстає проти традиційного трактування ролі жінки суспільством, де домінують чоловіки, проти насильного обмеження її інтересів трьома німець­кими «K»: Kinder, Kirche, Küche (діти, церква, кухня) .(нравиться)? 

З  місяцем березнем пов’язано багато важливих подій. Але про одну подію кожного року пам’ятають усі люди. Ось і ми, нібито різні за віком та спільні по своєму духу згадуємо того, хто не лише влучно говорив, але й боровся за свободу, мир і спокій у нашому українському домі.
15 березня в Богданівській сільській бібліотеці пройшла літературна година «На вічному шляху до Т.Шевченка». Присутні небайдужі до Шевченкового слова. Із уст бібліотекаря Довбиш І.В.  линуть слова невмирущого Кобзаря 
та розповідь про історію першого видання «Кобзаря».Читці, старшокласниці Богданівської ЗОШ Зятковська Каріна і Тиха Анжеліка декламували «Думи мої, думи мої…», «І виріс я на чужині…», «Реве та стогне Дніпр широкий» та інші.Окремо відзначилися твори, які стали піснями. Читачами представлено перегляд  літератури «Шевченко – сяйво не залежної  Вкраїни». В кінці літературної години бібліотекар провела невелику вікторину серед присутніх. Про Кобзаря говорили і говорять усі. Цими днями звідусіль звучать його поезії, пісні і кожен охочий може пізнати і осягнути «свого» Шевченка, який увійшов у кожен дім не лише «Кобзарем», а й своєю життєвою позицією Великого Українця.Найвлучніше висловив свої почуття Юрій Рибчинський: