Вправа 3. Підкресліть граматичні основи, назвіть головне і підрядне речення.
Розставте і поясніть розділові знаки.
1. І миті жодної не можна повернути щоб заново по-іншому прожить
(В.Симоненко). 2. Зерно в землю теж кладуть щоб воно воскресло в житі (Б.Олійник). 3.
Я хочу щоб до наступної ери з кожного сьогоднішнього злочину не виросло
завтрашніх двісті (Л.Костенко). 4. Той хто хоче хвилювати зворушувати тлювати серця читачів повинен сам бути схвильованим і зворушеним (З журн.). 5.
Блажен хто жертву вміє нести за рідний край свій за народ (І.Огієнко). 6. Не можу
пригадать кого я ждав на вулиці старого міста (Т.Осьмачка). 7. Ніхто не зуміє
примусити людину дослухатись до чиїхось слів коли вони того не варті (В.Собко). 8. Я
люблю коли буває осінню пахне яблуками в хаті (А.Малишко). 9. Коли зробиш кому бодай
маленьке добро як стає на душі легко чисто (О.Гончар). 10. Які пишні села в цім краї
бувають весною коли зацвітуть садки! (І.Нечуй-Левицький). 11. Благословенна будь же
ти хвилино коли почула я дитячий крик (Л.Костенко). 12. Сонце стояло високо й світило
так що майже ніде у дворі не було тіні (Марко Вовчок). 13. Хлопці вийшли до села з
заходу так що тепер їм не було чого боятись (Г.Тютюнник). 14. Повела житами стежка
неширока в поле де тополя мріє одинока (В.Симоненко). 15. Там почались мої дороги над
рідним гомоном води де на піску маленькі ноги лишали мокрії сліди (В.Сосюра). 16. Де б я
не був а все думками лечу в Донеччину свою (В.Сосюра). 17. Кажуть що вночі на
передмістя осінь приблукала з хуторів (Є.Плужник). 18. Так тихо спокійно в зелених
берегах що хочеться сісти на човен й по М.Коцюбинський). 19. Любить людей
мене навчила мати і рідну землю що б там не було (В.Симоненко). 20. Хто в блакитному засвітив чудові зорі що горять у млі? (Г.Чупринка).
1. При збігу однакових приголосних на межі морфем (префікса і кореня, кореня і суфікса, основи дієслова і постфікса, частин складноскорочених слів): роззнайомитися, оббігти; сон - сонний, туман - туманний; пасся, перенісся; міськком, юннат.
2. У прикметниках на -?енн(ий), -?анн(ий) (-?янн(ий)) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, прощенний, нездоланний, невпізнанний, незрівнянний.
3. У словах бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.
Подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається:
1. В усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): зілля, зіллям, у зіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі. Але: сторіч, знань, знарядь.
Якщо в родовому відмінку множини закінчення -ів, то подовження зберігається: відчуття – відчуттів, відкриття – відкриттів.
2. Перед [я, ю, є, і] в усіх відмінках деяких іменників 1-ї відміни (чол. і жін. роду): суддя, судді, суддею, суддю, суддів; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею; стаття, статті, статтею (але – статей).
3. Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним: зав’язь – зав’яззю, повінь – повінню, відстань – відстанню, ніч – ніччю, Січ – Січчю, суміш – сумішшю, подорож – подорожжю.
Якщо в називному відмінку однини основа закінчується на два приголосних, губний або р, то подовження не відбувається: радість – радістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю.
4. У прислівниках типу зрання, навмання, попідтинню.
5. У формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють.
Зима. Все поснуло. Лише горобина не спить. Вона чекає на своїх маленьких крилатих гостей: синичок,снігурів та інших.В холодну зиму ці "друзі" виручають один одного. Горобина,своїми ягодами підгодовує птахів.бо метіль та зима проти малих створінь. Тим часом ,птахи, розважають щедру рослину.
І ось гості прилетіли.
-Добрий день,вам,пташечки!-каже горобина.
-Добрий,добрий,пані Горобинонька!-відповідають пташки.
Всі їдять і хрумкають,так вдячно,що одразу розумієш,будь-що в зимку замерзене,але не серце.Горобина хороша рослина