Вправа 30. Визначити рід виділення іменників, пояснити вибір. На- кости приклади вживання цих іменників на позначення особи іншої
1. Не знав, сіромаха, що виросли крила ... 2. Всього надбаз
работяга, та не надбав долі. 3. Тяжко-важко в світі жити си-
роті без роду
Утопився б молоденький, щоб не нудить світом.
4. Дурний шию підставляє і не знає за що! Та ще й Гонту знева-
жає дедаче ледащо. 5. І день не день, і йде не йде, а діта стрілою
Пролітають... І кидають на розпутті сліпого каліку. 6. Село! В то-
му господньому селі, на нашій славній Україні, не знаю, де
Вони взялись, приблуда князь. Була й княгиня, ще молоді собі
були ... (Із тв. Т. Ш.). 7. Приїхав панисько на берег моря... 8. Але
бідолаха боялася й розтулити рота. 9. Ой зацвіла рожа край
вікна
Ой мала я мужа пияка (Н. тв.). 10. Тьотя Саша то в
Луцьку, як приїхала, почала вчити Лесю грати на фортепіано.
1. У студентські роки Михайло Косач познайомився з юною
Шурою Судовщиковою (О. Косач-Кривенюк).
кожній групі, ввести
А​

1. Гарний ліс;
2. Неймовірна краса;
3. Чарівний сон клена.
Ми пішли до лісу подивитись на осіннє вбрання дерев. Зупинились біля високого клена. Посідали. Яка краса відкрилася перед нами! стоїть клен у яскравому барвистому вбранні, а листочки ж ні затремтять, ні зашепотять.

Дивіться, діти: клен спить. І сниться йому все, що бачив од весни до весни. Ось жовтий листочок — мов золота кульбабка. Весною клен був зачарований її красою. Запам’ятав. А як заснув, то й пригадав весну — листочок і пожовтів.

А там, бачите, листочок — мов ранкова зоря — рожевий і ласкавий. а цей — як вечірня заграва на вітряний день. На цій гілочці — яскравий і красивий, немов крило вивільги. Мабуть, сиділа колись тут вивільга, а зараз приснилося кленові її крило.

Ми принишкли й милувалися красою. Усі наче боялися потривожити чарівний сон клена.

У мене не друг, а справжній скарб. З Петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. Він завжди був для мене взірцем людини, яка все вміє робити, тобто мастака на всі руки. Петя дуже тямущий до всякої роботи, в нього розвинене, як каже мій тато, інженерне мислення. Будь-яку роботу він виконує вправно, спритно, красиво. Він любить роботу, і його робота любить. Все він уміє, у нього золоті руки. Уявіть: якщо потрібно полагодити якусь річ, то передусім він подумає, а чи можна зробити це самому.  В старому гаражі він влаштував справжню майстерню. Чого тільки там немає! Спочатку ремонтував свої та мої домашні речі, а згодом набув такої популярності, що уже й сусіди інколи звертаються з проханням подивитися, чого тече кран на кухні, чому електрична проводка іскрить. Мій друг – дуже цікава людина, він потрібний іншим, приносить багато користі своїй сім»ї та іншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною до Він сам ніколи не сумує, і мені поруч з ним не сумно. З під його вмілих рук вийшло вже багато цікавих речей, і це приносить йому справжнє задоволення. Я у нього багато чому навчився, але найголовніше я зрозумів, що нічого не виникає само собою, до всього треба прикласти руки, віддати частку своєї душі.