Чи зможуть з часом селфі замінити родинні фото? Можливо, навіть, дуже скоро. Час йде, мода змінюється увесь час. Коли тільки було створено фотоапарат, в середині ХІХ століття, фото були розкішшю та рідкістю, а картини – “традиційним” зображенням сім’ї. Потім фотоапарат став звичним предметом у родині. Створювали фотоальбоми, в яких було багато різних фото кожного з її членів. Це було сучасно та модно. Як і зараз. Але мистецтво фотографії не стяло на місці та постійно рухалося вперед. Нині більшість фото зберігається на комп’ютерах та телефонах, а роздруковані фото в фотоальбомах вже стають рідкістю. В цьому і проблема. Цифрові фотографії не матеріальні, вони не мають тієї душі, яка зберігається в старих знімках, потертих від частого носіння в задніх кишенях. Якщо ти “загубиш” фотографію на своєму пристрої, ти можеш почати турбуватися, але завжди б її повернути. Через це ти перестаєш цінувати фото як щось єдине і щось дорогоцінне
Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які завершувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.
— Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл у мій бік.
Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.
— Я вас поховаю у морській безодні! — заревів Нептун.
Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Хлопці стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, які віддали свої сили дітям, стали слабкими.
Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили рідним дітям.
Чи зможуть з часом селфі замінити родинні фото? Можливо, навіть, дуже скоро. Час йде, мода змінюється увесь час. Коли тільки було створено фотоапарат, в середині ХІХ століття, фото були розкішшю та рідкістю, а картини – “традиційним” зображенням сім’ї. Потім фотоапарат став звичним предметом у родині. Створювали фотоальбоми, в яких було багато різних фото кожного з її членів. Це було сучасно та модно. Як і зараз. Але мистецтво фотографії не стяло на місці та постійно рухалося вперед. Нині більшість фото зберігається на комп’ютерах та телефонах, а роздруковані фото в фотоальбомах вже стають рідкістю. В цьому і проблема. Цифрові фотографії не матеріальні, вони не мають тієї душі, яка зберігається в старих знімках, потертих від частого носіння в задніх кишенях. Якщо ти “загубиш” фотографію на своєму пристрої, ти можеш почати турбуватися, але завжди б її повернути. Через це ти перестаєш цінувати фото як щось єдине і щось дорогоцінне
Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які завершувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.
— Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл у мій бік.
Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.
— Я вас поховаю у морській безодні! — заревів Нептун.
Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Хлопці стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, які віддали свої сили дітям, стали слабкими.
Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили рідним дітям.