Вправа 5. Знайдіть речення зі складеними іменними присудками. Підкресліть у них граматичну основу.
1. Макар Іванович був неспокійний (М. Коцюбинський). 2. Вдома, в Галичині, він учителював.
3. Повітря наситилось пахощами достиглих яблук, меду й квітів. 4. Ліси ставали густіші й густіші
(П. Загребельний). 5. Чорні жилаві руки були наче з заліза (М. Коцюбинський). 6. Шевченко — живе
втілення найблагородніших рис великого українського народу. 7. Література є могутній засіб виховання
народу (3 газети). 8. Без роботи день роком стає (Нар. творчість). 9. Слово своє буду гострити на
кремені моєї душі (В.Стефаник). 10. Голос громадськості. А він має лунати впевнено, кваліфіковано
і переконливо (П. Загребельний). 11. Здається, і ви тепер стаєте альпіністом (О. Гончар). 12. Життя є
життя, в ньому свої невблаганні закони (О. Гончар). 13. Вода
велике багатство для посушливих
земель (3 газети). 14. Київ прекрасний за весняної пори (І. Цюпа). 15. Воронцов справедливо вважався
найкращим оратором у дивізії (О. Гончар).
​

Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.

Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.

Відповідь:

Пояснення:   А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.

  Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.

 Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!